Четвертокурсниця факультету туризму та МК Наталія Ждянська, яка ось уже кілька місяців навчається у польському виші, люб’язно погодилася розповісти Медіацентру УжНУ про студентське життя за кордоном.

• Розкажи, будь ласка, де ти тепер перебуваєш і чим займаєшся?

– З жовтня до січня я є студенткою Поморської академії Слупська. Завдяки договору між УжНУ та польським вишем наші студенти мають чудову можливість навчатися безкоштовно у сучасному європейському вищому навчальному закладі. Це не перший мій досвід – уже вдруге випала нагода опановувати фах за межами України.

• Яку спеціальність вивчаєш?

– Продовжую вивчати туризмознавство, проте з більшим нахилом до географії, оскільки у польському виші навчаюся на географічному факультеті. Якщо предмети такі ж, як в УжНУ, нам їх  зараховують – решту доводиться складати.  

• Що треба знати й уміти, аби поїхати за таким обміном?

– Навчальний процес провадиться польською мовою, тому до виїзду в Польщу її треба вивчити. Зізнаюся, що цього року значно легше, ніж торік, адже мовою володію на належному рівні. Також допомагають покращити свої знання спеціальні курси для українців, які  можуть відвідувати всі охочі.

•    Як польські викладачі ставляться до студентів з України? 

– Викладацький колектив дуже лояльний – завжди готові допомогти, ставляться з розумінням. Чесно кажучи, ми відчуваємо їхню підтримку і під час складання сесії.

• Чи отримуєте стипендію?

– Завдяки угоді між вишами вчимося безкоштовно. За  гуртожиток теж не платимо. Ми підписуємо контракт, згідно із яким повинні успішно скласти сесію – в іншому разі повертаємо гроші за навчання та житло за весь період перебування. Це чудова мотивація до навчання ツ.

Польської стипендії у нас немає. Більшість із нас навчаються за бюджетні кошти в УжНУ, тож отримуємо українську «стипуху». Крім того, можна піти працювати – студенту там легко знайти якийсь додатковий заробіток. Зазвичай хлопці працевлаштовуються на заводах, а дівчата підробляють у кафе. Величезний плюс навчання у Польщі в тому, що ми самі складаємо собі розклад – таким чином легко поєднувати навчання та роботу.

• Де легше вчитися? Навчальний процес котрого вишу більше до вподоби?

– Важко відповісти однозначано: своя специфіка є скрізь. Семінарів тут, як у нас, немає, але є чимало практичної роботи. Якщо ж уже маємо пару-семінар, можемо весь час розмовляти з викладачем, обговорювати якісь проблеми та плідно дискутувати. Також є тут одна цікава річ: не можна мати двійок. Якщо маєш бодай одну двійку протягом семестру, мусиш її перескласти – інакше до іспиту тебе не допустять.  Тобто середній бал виводиться тоді, коли всі теми складено бодай на «задовільно». Не можу сказати, що навчання в УжНУ мені не подобається, проте бути студентом у Польщі легше. Ставлення викладачів до студентів дещо простіше.

•     Чи є проблема з підручниками?

– Маємо список рекомендованої літератури, проте ним ще не користувалися. Тут працює неписане правило: якщо викладач не розповідав, отже, ми це не вчимо. Чесно кажучи, це нас вразило. Був випадок, коли польські студенти в останній день до модуля змусили викладача дочитати дві останні теми – інакше відмовилися б його писати.

Бібліотеки тут досить давні та багаті, відкриті для всіх студентів. Університетська та міська книгозбірні обладнані читальними залами, де завжди можна повчитись у затишній атмосфері.

• Як відпочивають українські і польські студенти? Чи правда, що в Польщі вчаться 4 дні на тиждень?

– Гм... Не 4 дні. Ми самі складаємо собі розклад. Тобто є рекомендовані предмети, а студент має набрати 30 кредитів. Користуючись розкладом пар, які повторюються тричі на тиждень, ми обираємо собі зручний для нас час і вчимося.

Звісно, ми організовуємо свій навчальний план так, що було якомога більше вихідних. Відтак можемо просидіти декілька днів зранку до вечора на заняттях. Особисто я відвідую виш тільки в понеділок, вівторок та четвер, тобто три дні на тиждень. Хоч деякі поляки примудряються все у два дні втиснути.

Дозвілля у нас цікаве. Незважаючи на те, що місто маленьке, атмосфера тут спортивна. Більшість студентів ходить у спортзал чи на якісь секції. Дуже любимо подорожувати: відкривати нові горизонти Німеччини, Норвегії та Чехії, мандрувати Польщею. Ми вже встигли побувати на ярмарках у Берліні та Празі, цьогоріч також маємо намір відвідати ці місця. Одне з улюблених занять – шопінг ツ. Аж очі розбігаються від приємних цін ツ.

• Чи сумуєш за Україною? Чого саме тобі  не вистачає за кордоном?

– Сумую за найріднішими. Дім. Батьки. Проте після життя в Слупську змінюється ставлення абсолютно до всього. Інфраструктура у нашому містечку розвинута на високому рівні. Тому коли повертаюся додому, дратує абсолютно все: від ставлення водіїв маршруток до відсутності належного сервісу та привітності.

А ще нам тут не вистачає кави... Для нас вона страшенно дорога: приблизно 10 злотих, а це майже 70 грн за еспресо.

• Чи плануєш продовжити навчання саме в цьому польському ВНЗ?

– Правду сказати, ще не вирішила, але залишатися саме тут вже не хочу. Кортить у більше місто. Зі знанням польської мови бачу перед собою перспективи у житті. Але це вимагає багато зусиль та фінансів, що для українського студента є найбільшою проблемою.

Розмовляла Віра Лабич,

фото Наталії Ждянської