П`ятниця, 20.09.19, 17:06 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » МЦ-інтерв’ю

Володимир Лазур: «Робиш – мовчи, зробиш – побачать»
Корпус фізичного факультету УжНУ

Думаю, не буде великим перебільшенням назвати корпус фізичного факультету УжНУ – цитаделлю природничої науки краю. Така собі фортеця з титановими дверима на вході, що дихає загадковістю, приховуючи нелегкий труд негаласливих, скромних людей, котрі дошукуються відповідей на досі не розв’язані питання світобудови. Серед них – і декан фізичного факультету, доктор фізико-математичних наук, професор Володимир Лазур. Людина, що відводить погляд, коли розповідає про власні заслуги, яка ніколи не хизується, дотримуючись принципу: «Робиш – мовчи, зробиш – побачать».

Володимир Лазур

Нещодавно, згідно з указом Президента «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року», Володимира Юрійовича вдостоєно почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України». З чим його щиро вітаємо.

Мені пощастило поспілкуватися з паном Володимиром і трішки довідатися про цю неординарну людину.

  • Що стало поштовхом до вибору професії? Чому саме фізика?

– Колись у бібліотеці Буштинської середньої школи, яку я закінчив, мені до рук потрапила книга «Жизнь среди молний», де описується життя фізика-ядерника. Людини, яка присвятила все своє життя улюбленій справі. Я так захопився біографією героя, що й тепер, після стількох років, ношу цей твір у душі. Далі, вступивши на фізичний факультет, почав учитися у професора Ломсадзе. У ті далекі часи слухав від нього про квантові комп’ютери, світ елементарних частинок, зокрема бозон Гіґґза, та інше. Завдяки цим двом подіям я, власне, і став фізиком.

  • А як обрали свою спеціалізацію?

– Завжди хотів вивчати ту науку, яка базується на математиці, бо вона мені легше давалася. Це, мабуть, і визначило мою спеціалізацію – сферу теоретичної фізики. Тут головну роль відіграють абстракції, де потрібно знати симетрії, функціональний аналіз, теорію узагальнених функцій тощо. Після аспірантури мав річне стажування у Белграді в інституті фізики, де моїм науковим керівником був професор Янев – славнозвісний фізик-теоретик, який тривалий час очолював Міжнародне агентство з атомної енергії. Він далі втягував мене у високу науку, наслідком чого стали три міжнародні ґрантові проекти, два – за програмою INTAS.

  • Ніколи не виникало бажання змінити вид діяльності?

– Не було й думки такої. Взагалі, враження таке, ніби кожній людині прописано, ким вона має бути. Тому ніколи не міняв професії, спеціальності і дружини ☺.

  • А як дружина ставиться до Вашої праці за фахом?

– Найбільший успіх у тому, що вона підтримує мене, розуміє, що означає жити фізикою, жити проблемами факультету. Вона в мене також фізик – працює на інженерно-технічному факультеті. Я взагалі вважаю, що найкращі жінки – це жінки-фізики ☺.

  • Ви стали заслуженим діячем науки і техніки України...

– Мене нагородили як автора сотні публікацій та співавтора колективної монографії із західними колегами. Дуже радий, що залишиться мій внесок у фізику та життя нашого університету загалом, що і я доклався до високої позиції УжНУ у рейтингу вишів. Тож, думаю, я виконав свою місію, що приносить мені велике задоволення.

  •  Що скажете про юних фізиків вашого факультету?

– Дуже вдячний тим закарпатським родинам, які дають дітей на фізичний факультет. Вступаючи до нас, молода людина обирає собі чи не найскладнішу, але й найкрасивішу дорогу. Адже все життя буде пов’язане з якимись відкриттями, хай і невдачами, недоспаними ночами, але заради цього варто жити. Бог нас нагородив талановитими студентами. Про це свідчить і та обставина, що лише за останні 10 років близько сотні наших випускників вступили до аспірантури й працюють у західних наукових лабораторіях. Приємно, що від своїх колег маємо подяку за високий рівень підготовки...

Бесіду я завершила питанням про життєве кредо Володимира Юрійовича. Відповів: «Живу факультетом, живу наукою, живу, щоб залишити свій слід у фізиці». Гідні слова...

Розмовляла Марія Шелельо




МЦ-інтерв’ю | 12.12.16 | Додав Г_Кришiнець | 1352 | 5.0/1
Теги: Нагорода, інтерв'ю, фізфак, Володимир Лазур

Схожі публікації:


Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики