Для однієї категорії студентів літо – це можливість відпочити від усього, що нагадує навчання. Для іншої – період, під час якого можна вдосконалюватися тими способами, які тобі здаються найбільш дієвими. Василь Спачинський, студент 5-го курсу фізичного факультету УжНУ, упродовж канікул відсилав заявки на участь у різних стажуваннях. Одне з яких вдалося виграти.

• У яких міжнародних програмах востаннє брав участь?

– Нещодавно я повернувся із літнього університету в Будапешті. Учасниками стажування були 150 студентів із різних країн: Сербії, Румунії, Словаччини, Молдови, США, України, Угорщини. Майданчиком для здобуття нового досвіду став Будапештський університет Едваша Лоранда, він входить до топ-100 кращих вишів світу, що спеціалізуються в галузі фізики. Навчання організували в секціях правознавства, природознавства, соціальних наук та інформатики. Я ж брав участь в останній.

Ще одне недавнє стажування – наукова конференція, організована міністерством закордонних справ Угорщини. Аби пройти туди, треба було написати есе на тему: «Концепція хорошої країни». Тема твору була співзвучна з темою усього стажування. Ми говорили про вплив реформ на життя держави, діяльність та важливість підтримки діаспори, вирішення проблем.

• Що запам’яталося з поїздок найбільше?

– Перше стажування можна назвати більш практичним. Нам читали лекції з інформаційних технологій на тему «Програмування на мобільні пристрої». Показали три нові мови програмування. Ознайомитися з ними означало бути першим, хто бачить, чим житиме світ завтра. Але стажування не було перетворене на монолог лекторів. Ми мали змогу написати свої програми, почути зауваження до них від гуру інформаційних технологій.

Наукова ж конференція мала менше творче насичення, проте солідний мозковий штурм. Тут доводилося не просто показувати свої знання, а шукати нові концепція, бачення відносно порушуваних проблем. Дискусія – ось що було головним. Лектори тільки задавали напрям розмови, а нам, студентам, доводилося цю розмову наповнювати. Було цікаво.

• Окрім науки, чим займалися ще?

– За що люблю такі стажування, то за те, що маю можливість культурно відпочити. Коли ми були в університеті Едваша Лоранда, то мали змогу почути університетський симфонічний оркестр, навчитися народних угорських танців, майстер-клас із яких давав колектив університету. Ми відвідали планетарій, побачили визначні місця Будапешта. Відвідали кінну виставу, де й самі покаталися.

А участь у науковій конференції «Концепція хорошої країни» дозволила мені прожити тиждень на березі Балатону в пансіоні для депутатів угорського парламенту. Такі привілеї рідко кому дістаються. Я жив у будинку з власним басейном, а сніданки, обіди й вечері готували нам одні з кращих кухарів Угорщини.Відпочити з неабияким комфортом і чудовими враженнями мені вдалося.

• Як дізнаєшся про різні ґранти, стажування?

– Найперше – з інтернет-ресурсів. Маю знайомих, які моніторять такі програми, постійно підтримую з ними зв'язок. Я приєднався до різних груп, організацій, які займаються ґрантовою й подібною до неї роботою. Тут головне – бажання шукати, бо тоді обов’язково знайдеться те, чого хочеться.

• Чого найбільше вчишся в таких поїздках?

– Вчуся швидшої і якіснішої соціалізації. Поїздки допомагають відкрити себе по-новому, побачити свої недоліки й переваги, де перші треба виправляти, а другими – користуватися. А ще – це знайомство з представниками різних країн і подорожі, які обходяться тобі майже безкоштовно.

• Що порадиш тим студентам, які хочуть брати участь у різних програмах?

– Перше – не боятися і не сумніватися в собі. Це пригода, і завжди треба пробувати, навіть тоді, коли шанси здаються мізерними. Наполегливо цікавитися, вкладатися у терміни оголошеного конкурсу. Маю на увазі – вчасно і правильно оформивши подати документи. Зі свого досвіду кажу: європейці до цього ставляться дуже і дуже відповідально. А ще – не лінуватися й користуватися усіма шансами, які дає нам статус студента.

Розмовляла Світлана Лапига