Вівторок, 17.09.19, 01:24 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » МЦ-інтерв’ю

Про історичну роль Конституції Пилипа Орлика
Володимир Фенич

5 квітня 1710 року під Бендерами на загальній Раді в присутності всієї старшини, запорожців, реєстрового козацтва Пилипа Орлика одноголосно було обрано гетьманом. Тоді ж між ним, старшиною і запорожцями було укладено угоду «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького», яка регламентувала державне життя Гетьманщини. Згодом цей документ дістав назви: «Конституція Пилипа Орлика», «Бендерська Конституція», «Конституція прав і свобод Війська Запорізького».

Про значення цієї події й самого документа говоримо з деканом історичного факультету, кандидатом історичних наук, доцентом Володимиром Івановичем Феничем.

  • Володимире Івановичу, розкажіть, будь ласка, про передумови появи Конституції.

– Конституція Пилипа Орлика була підписана, як ми знаємо, 5 квітня 1710 року. Точніша її назва – «Пакти про права і вольності Війська Запорізького». Документ визрівав у середовищі козацької старшини доволі довго. Варто зауважити, що козацька старшина перебувала під сильним впливом політичної думки польської шляхти. Саме польське законодавство й лягло в основу пакту. З іншого боку, до уваги бралися стан відкритої війни та ворожих відносин між Гетьманщиною та Московією часів Петра I.

  • У чому особливість документа?

– Достеменно відомо, що влада гетьмана, яка до того не регламентувалася у правових документах (крім тих статей, що підписувалися на Лівобережній Україні після Переяславського договору з Росією), була сильною і обширною. Гетьман мав право всіх гілок влади – судової, виконавчої та законодавчої. Він вирішував, кого карати, а кого милувати. Так-от: головною квінтесенцією Конституції Пилипа Орлика є якраз обмеження цих повноважень гетьмана і розширення повноважень козацько-старшинського стану. Гетьман мав стати підзвітним у всіх своїх діях старшинській та козацькій радам.

  • Що можете сказати, проектуючи основні положення Конституції на сьогодення?

– Польща на початку 18 ст. починає переходити до фази свого невдалого завершення. Слабка влада монарха стає основною причиною розпаду Речі Посполитої і того, що вона була розділена між Росією, Австрією та Пруссією. Саме це є визначальним, коли ми говоримо про якісь характерні для східного і західного слов’янського світу ознаки й про те, яка форма державного устрою чи форма правління більше йому підходить. Нині Україна має Конституцію 1996 року з численними змінами і доповненнями у жовтні 2010 року колишнім Президентом Януковичем і недавно скасованими Верховною Радою деякими законами. Постає питання децентралізації влади, обмеження повноважень Президента, відповідно до цього – розширення повноважень парламенту і регіонів. Проте не маємо однозначної відповіді, кому повинна належати влада в Україні. Якщо згадувати Конституцію Пилипа Орлика, то вона нині відіграє величезну практичну роль: до неї можна звертатися за порадами, як правильно розширити повноваження станів.

  • У чому найбільші ризики, якщо вони є?

– Безперечно, ризики є. З огляду на певні історичні особливості творення України є небезпека, що регіони перетягнуть владу на себе й таким чином ризикнуть цілісністю держави.

  • Що робити в цій ситуації?

– Думаю, не варто заграватися в своєрідний партикуляризм. Не доречно створювати нині двопалатний парламент і посилювати його повноваження. Це доречно там, де рівень політичної зрілості високий, що навряд чи можна сказати про нас, бо ми заполітизовані. Не бажано ризикувати  й з сильним та різким обмеженням влади Президента. Ми повинні усвідомити, що 23 роки незалежності не так уже й багато, щоб заграватися в ліберальні моделі розбалансування президентської влади. Щоб уникнути долі занепаду, яка спіткала таку могутню імперію, як Річ Посполита, треба поєднати децентралізацію і обмеження влади президента з одночасним розширенням повноважень органів місцевого самоврядування та Верховної Ради України.

  • Дякуємо за розмову та поради!

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ




МЦ-інтерв’ю | 05.04.14 | Додав Lucky | 1100 | 2.3/3
Теги: Історичний факультет, Володимир Фенич

Схожі публікації:


Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики