Про значення цієї події й самого документа говоримо з деканом історичного факультету, кандидатом історичних наук, доцентом Володимиром Івановичем Феничем.

• Володимире Івановичу, розкажіть, будь ласка, про передумови появи Конституції.

– Конституція Пилипа Орлика була підписана, як ми знаємо, 5 квітня 1710 року. Точніша її назва – «Пакти про права і вольності Війська Запорізького». Документ визрівав у середовищі козацької старшини доволі довго. Варто зауважити, що козацька старшина перебувала під сильним впливом політичної думки польської шляхти. Саме польське законодавство й лягло в основу пакту. З іншого боку, до уваги бралися стан відкритої війни та ворожих відносин між Гетьманщиною та Московією часів Петра I.

• У чому особливість документа?

– Достеменно відомо, що влада гетьмана, яка до того не регламентувалася у правових документах (крім тих статей, що підписувалися на Лівобережній Україні після Переяславського договору з Росією), була сильною і обширною. Гетьман мав право всіх гілок влади – судової, виконавчої та законодавчої. Він вирішував, кого карати, а кого милувати. Так-от: головною квінтесенцією Конституції Пилипа Орлика є якраз обмеження цих повноважень гетьмана і розширення повноважень козацько-старшинського стану. Гетьман мав стати підзвітним у всіх своїх діях старшинській та козацькій радам.

• Що можете сказати, проектуючи основні положення Конституції на сьогодення?

– Польща на початку 18 ст. починає переходити до фази свого невдалого завершення. Слабка влада монарха стає основною причиною розпаду Речі Посполитої і того, що вона була розділена між Росією, Австрією та Пруссією. Саме це є визначальним, коли ми говоримо про якісь характерні для східного і західного слов’янського світу ознаки й про те, яка форма державного устрою чи форма правління більше йому підходить. Нині Україна має Конституцію 1996 року з численними змінами і доповненнями у жовтні 2010 року колишнім Президентом Януковичем і недавно скасованими Верховною Радою деякими законами. Постає питання децентралізації влади, обмеження повноважень Президента, відповідно до цього – розширення повноважень парламенту і регіонів. Проте не маємо однозначної відповіді, кому повинна належати влада в Україні. Якщо згадувати Конституцію Пилипа Орлика, то вона нині відіграє величезну практичну роль: до неї можна звертатися за порадами, як правильно розширити повноваження станів.

• У чому найбільші ризики, якщо вони є?

– Безперечно, ризики є. З огляду на певні історичні особливості творення України є небезпека, що регіони перетягнуть владу на себе й таким чином ризикнуть цілісністю держави.

• Що робити в цій ситуації?

– Думаю, не варто заграватися в своєрідний партикуляризм. Не доречно створювати нині двопалатний парламент і посилювати його повноваження. Це доречно там, де рівень політичної зрілості високий, що навряд чи можна сказати про нас, бо ми заполітизовані. Не бажано ризикувати  й з сильним та різким обмеженням влади Президента. Ми повинні усвідомити, що 23 роки незалежності не так уже й багато, щоб заграватися в ліберальні моделі розбалансування президентської влади. Щоб уникнути долі занепаду, яка спіткала таку могутню імперію, як Річ Посполита, треба поєднати децентралізацію і обмеження влади президента з одночасним розширенням повноважень органів місцевого самоврядування та Верховної Ради України.

• Дякуємо за розмову та поради!

_x_PS1 5 квітня 1710 року під Бендерами на загальній Раді в присутності всієї старшини, запорожців, реєстрового козацтва Пилипа Орлика одноголосно було обрано гетьманом. Тоді ж між ним, старшиною і запорожцями було укладено угоду «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького», яка регламентувала державне життя Гетьманщини. Згодом цей документ дістав назви: «Конституція Пилипа Орлика», «Бендерська Конституція», «Конституція прав і свобод Війська Запорізького»._x_PS2 _x_PS3 _x_PS4 _x_PS5 http://mediacenter.uz.ua/live/2014/04/17fenich/fenich.jpg_x_PS6 Володимир Фенич_x_PS7 230_x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Оксана Пітра_x_PS11 для Медіацентру УжНУ_x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ