Днями студенти 4 курсу історичного факультету мали змогу подивитися фільм «Загублений у пісках часу». Гостями заходу, приуроченого до 70-річчя з часу створення Першого Чехословацького армійського корпусу під керівництвом генерала Людвика Свободи, були проректор з науково-педагогічної роботи УжНУ Роман Офіцинський, декан історичного факультету Володимир Фенич, перший секретар Генерального консульства Словацької Республіки в Ужгороді Александр Шкурла, консул Консульства Чеської Республіки у Львові Валерія Фюлеова та автор фільму – відомий закарпатський прозаїк Дмитро Кешеля.

Декан факультету розповів про головного героя фільму Павла Цібере: «Не хочу забігати наперед, але все-таки трохи ознайомлю з такою визначною постаттю. Він закінчив юридичний факультет Карлового університету в Празі (двічі доктор – юридичних і політичних наук). Під час війни перебував разом із членами тимчасового уряду Чехословаччини в еміграції. Саме там президент країни Едвард Бенеш призначив Павла Цібере членом тимчасового чехословацького парламенту, начальником канцелярії президента й уряду у справах Підкарпатської Русі. Але, напевно, визначальним є те, що Павло всіма правдами й неправдами домагався визволення закарпатців із радянських таборів. Думаю, сьогодні буде всім цікаво під час перегляду фільму».

Автор фільму Дмитро Кешеля зауважив: «Переповідати стрічку не буду, але трохи розповім про закадрові моменти. Вперше я зустрівся з Павлом Цібере, коли зайшов до батькового брата. Пан Павло був гарно вбраним, із аристократичними рисами обличчя. Тоді я не повірив, що цей чоловік є міністром і, знаєте, поставився до цього скептично, адже наші люди, коли вип’ють, доволі швидко стають директорами, міністрами!..

Згодом я був на зустрічі з Андрієм Патрусом-Карпатським, знову тоді заговорили про Павла Цібере. Минули літа й літа, я забув про ту розмову. А кілька років тому мені до рук потрапила київська газета «Сегодня», у якій прочитав статтю про відзначення 100-річчя пам’яті Павла Цібере. Стало дуже боляче, що в нас, на Закарпатті, жодна газета не відгукнулася про цю визначну постать ані словом. Також наголошу, що фільм не історичний, а художньо-документальний. Знаєте, саме те, що ми пам’ятаємо своє минуле, бережемо свою історію, визначає нас як європейців. І нам не треба йти у Європу – ми повертаємося до неї».

До речі, батька Павла Цібере зіграв сам автор фільму. Насправді історія життя головного героя вражає. Це уродженець Мукачівщини. Простий сільський хлопець із Залужжя свого часу, можна сказати, злетів на політичний олімп Європи, а краяни про його життя майже нічого не знають. У драматичній долі Павла Цібере є все: карколомні успіхи, тяжка робота на благо Закарпаття і... забуття.

Як зауважив Дмитро Кешеля, таких призабутих визначних постатей ще чимало, тому попереду багато роботи.