Травень — теплий та світлий місяць. Мимоволі розумієш, що такими теплими і світлими є й люди, що народилися цієї пори. Завідувач кафедри стоматології дитячого віку Оксана Клітинська — одна з них. Народилася пані Оксана у столиці України, Києві. Яким є її життя та як ця надзвичайна жінка опинилася в Ужгороді, дізнавалися журналісти.

• Яким є найяскравіший спогад дитинства?

– Багато приємних спогадів пов’язано з дошкільним періодом. Я частенько бувала в гостях у своїх бабусі й дідуся, які були сільською інтелігенцією, педагогами. Одного разу ввечері бабуся роздумовувала вголос про те, що треба прополоти щось на городі. Я вирішила допомогти, тож вранці, не чекаючи нікого, пішла й прополола… усе, що було. Урожай у нас тоді був не надто великим.

• Ким Ви хотіли стати в дитинстві?

– Лікарем. Вперше побачила батькове оточення — він теж лікар — і зрозуміла, чого хочу. Ніяких інших варіантів навіть не розглядала.

• Яким було життя у Києві? Як Ви продиралися крізь терни до зірок?

– Мені пощастило: усе було доволі гармонійно. Я закінчила інститут і працювала у приватній клініці. Тоді вступила на клінічну ординатуру і була викладачем на кафедрі…

• А як щодо власної клініки?

– Це було одним з пунктів у списку самореалізації. Так можна зарекомендувати себе як лікар, що володіє багатьма сучасними технологіями. У кінці 90-х років було тяжко з бюджетною стоматологією. А приватна клініка давала можливість реалізації нових задумів.

• Чи можемо зараз говорити, що стоматологія в Україні сучасна за рівнем надання послуг і відповідає світовим стандартам?

– Звичайно! Стоматологія специфічна тим, що має віддачу через відносно нетривалий термін після вкладання грошей. Досягнення в інших галузях швидко реалізуються у стоматології. Віддача тут набагато швидша. Тому й технології мають бути на рівні.

• Що стимулювало до переїзду в Ужгород?

– Я втомилася від великого міста. Набрид шалений ритм життя… Хоча я дуже люблю Київ — це моє рідне місто, де маю багато друзів, не шкодую, що так сталося, і радію кожному дню тут. Той насичений темп мене просто тиснув.

• Що першим вразило на Закарпатті?

– Повітря! Перший час я не могла ним надихатися. Воно казкове. І досі так вважаю. Коли від’їжджаю до великих міст, чекаю на повернення сюди, щоб подихати.

Пригадую, що першого ранку в Ужгороді я пішла гуляти. Довго гуляла липовою алеєю і зрозуміла, що сп’яніла від цього повітря. Викликала таксі і подумала, що для повного щастя не вистачає музики обожнюваного мною Луї Армстронга. Приїздить синя «Копійка» – і раптом звучить «Let my people go»: я розумію, що це те місто, де я хочу залишитись.

• Розкажіть про стоматологічний факультет. Чим він є для Вас?

– Цього року стоматологічному факультету УжНУ виповнюється 10 років. Це досить мало, щоб говорити про мегадосягнення, але приємний позитив теж є. За десять років факультет уже має свою клінічну базу, оснащену установками для проведення навчання. Налагоджено чимало корисних контактів, маємо достойний науковий потенціал. Словом, уже є чим пишатися.

• Щоб отримати якісну допомогу стоматолога, закарпатцям варто їхати деінде чи рівень професіоналізму ужгородських фахівців належний?

– На 100 % впевнена, що тут вже є висококласні професіонали, які нададуть усю необхідну допомогу. Одна ремарка: лікування дітей під загальним знеболенням. Зараз є більша частина потрібного обладнання (зокрема, на нашому факультеті), але є деякі недопрацювання. Зараз можна безболісно виконувати стоматологічні маніпуляції. Бо якщо дитині боляче, це може спричинити стрес – і надалі людина боятиметься звертатись до лікаря.

• Чим живете у позаробочий час?

– У мене є коло добрих друзів, котрі допомогли мені освоїтись у новому місті, тож люблю проводити час із ними. Ще я люблю активні види спорту — плавання, наприклад. Тому ранок починається рано. А ще у мене є кіт Антон, який не визнає благ цивілізації — гаджетів: нищить усе, що потрапляє йому на очі.

• Любите подорожувати?

– За період життя на Закарпатті я відвідала стільки країн, що у Києві би так активно не подорожувала. Тут усе поряд і темп життя дозволяє подумати, куди ти хочеш.

• Якого принципу дотримуєтесь по життю?

– Не брехати. В першу чергу собі. Відповідно, не люблю брехливих людей.

• Що любите читати?

– Фентезі. Романтику, пов’язану з якимись моментами ейфорії.

• Яка мрія на найближче майбутнє?

– Я мрію багато, бо розумію, що навіть за найсприятливіших умов здійснюється 30% наших бажань. Найбільше хочу, щоб близькі були здоровими і мали над головою мирне небо.

Наталія Петерварі, Ксенія Шокіна,

фото Юлії Давидової, Zakarpattya.net