Одним із найпопулярніших факультетів УжНУ за результатами вступної кампанії цьогоріч виявився стоматологічний. Щоб дізнатися детальніше про життя цього підрозділу, ми поспілкувалися із його деканом, завідувачем кафедри ортопедичної стоматології Євгеном Яковичем Костенком.

   • Євгене Яковичу, розкажіть, будь ласка, про свій досвід у цій галузі роботи.

– Свій шлях у стоматології розпочав 22 роки тому в Центральній стоматологічній поліклініці Міністерства оборони України. Пізніше працював у лікувально-оздоровчому відділенні при Кабінеті міністрів України, а згодом, після закінчення Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, навчався і працював в інституті стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти МАП ім. П.Л. Шупика.

• А як Ви потрапили в УжНУ? Подобається Вам тут?

– У цьому виші я працюю вже 4 роки. Почалося все із зустрічі з Юрієм Юрійовичем Перестою, який створив цей факультет, який фактично заклав фундамент і вивів його на той рівень, на якому він є зараз. Ми намагаємось продовжувати його традиції. Це дуже активна людина – із ним ми за 5 хвилин вирішили більше питань, аніж з багатьма людьми за декілька років, тому я одразу зрозумів, що це саме той заклад, керівництво якого сприяє розвитку своїх підрозділів, зокрема – стоматфаку. Приїхавши сюди, ми активно взялися до роботи: відкрили такий структурний підрозділ, як університетська стоматологічна поліклініка, відкрили кафедру ортопедичної стоматології, створили зуботехнічну лабораторію – дуже сучасну, яка володіє усіма технологіями, що наразі існують у світі. Розвиваємо такий напрямок, як імплантологія, – даємо пацієнтам можливість отримати «друге життя» для своїх зубів. Це абсолютно безболісно, але результати вражають. За останні 4 роки і до сьогодні ми не зробили жодного знімного протезу, тобто людей ледь чи не з інвалідного стану ми переводимо в абсолютно здоровий привабливий зовнішній вигляд.

Також за сприяння ректора Ф. Ващука ми відкрили перший в Україні науково-навчальний центр судової стоматології – це напрямок в медицині, що динамічно розвивається; він полягає у підвищенні контролю якості надання медичних послуг. Якраз наукові розробки і навчальний процес центру судової стоматології спрямований на контроль якості та ідентифікацію за стоматологічним статусом. Дуже приємно, що завдяки цьому ми увійшли у Всесвітню асоціацію стоматологів, і на з’їзді в кінці серпня ми разом зі студентами представимо 4 наукові доповіді – це вперше на такому рівні на стоматологічному конгресі українці виступатимуть з науковими докладами, і це – наш молодий факультет. Ми виступаємо на високому рівні, буваючи іноді навіть і «законодавцями моди», і мені дуже приємно очолювати цей факультет.

• Розкажіть про здобутки та перспективи розвитку факультету.

– На сьогодні в нас існує 2 розділи на факультеті: це додипломна освіта і післядипломна. Дуже добре, на мою думку, що такі дві структури об’єднані в межах одного факультету – так легше вирішувати внутрішні галузеві питання й проблеми. В межах додипломного розділу ми маємо 4 кафедри (кафедру дитячої стоматології, кафедру ортопедичної стоматології, кафедру хірургічної стоматології щелепно-лицевої хірургії та онкостоматології і кафедру терапевтичної стоматології), де навчається близько 500 студентів. До речі, ми вперше в Україні повністю виконали ліцензію – у нас дуже високий конкурс на навчання, ми були змушені відмовити цього року понад сотні студентів, бо вже не було місць взагалі. А на розділі післядипломної освіти ми маємо 2 кафедри (кафедру стоматології післядипломної освіти і кафедру дитячої стоматології) і близько 200 інтернів, які тут і навчаються, і працюють. Наразі ж ми готуємо проект розбудови приміщення – будемо добудовувати 3 поверх, де будуть сучасні аудиторії і лабораторії для підготовки наших фахівців. Це дозволить розширити і університетську стоматологічну поліклініку, і спектр послуг, які ми надаємо жителям Закарпаття і не тільки – до нас приїздять з різних куточків країни і навіть світу, бо висока якість роботи говорить сама за себе. Ми не робимо реклами, бо найкраща реклама – це враження, які пацієнти передають одне одному. Крім того, ми проаналізували програму Кошицького медичного університету ім. Шафарика і виявили, що там є деякі дисципліни, які в нас не читають. Тож цього року ми введемо їх у програму, а це надасть нашим студентам можливість нострифікації дипломів у Словаччині.

• Ви багато розповідали про університетську стоматологічну поліклініку. Тож факультет функціонує і як повноцінний медичний заклад?

– Так, поліклініка функціонує повноцінно і виконує широкий спектр послуг. Тут працюють усі досвідчені асистенти, викладачі, доценти і професори стоматологічного факультету. Лікарі виконують складні роботи, мають і високу теоретичну підготовку, і хороші практичні навички. Поліклініка має дуже хороше діагностичне обладнання – всі дослідження та аналізи можна проводити тут, на місці; також ми маємо хорошу зуботехнічну багатопрофільну лабораторію, яка виготовляє найскладніші і найсучасніші на сьогодні ортопедичні конструкції. Також займаємось і ортодонтією, і лікуванням, і художньою реставрацією зубів, і, звісно, протезуванням на імплантатах. Останнє є нашою своєрідною візитною карткою.

• І наостанок: Євгене Яковичу, що б Ви хотіли побажати цьогорічним першокурсникам?

– Вибір свого шляху в житті інколи іде за «накатаною схемою», коли є стоматологічні або лікарські династії. На Закарпатті таке явище є дуже поширеним. Як би не змінювався світ, традиції залишаються, і бажання допомагати людям, бажання обрати свій шлях завжди перемагає. Одного разу я почув цікаву думку одного із поважних закарпатських лікарів: «Мій дід був лікарем і навчався в столиці своєї держави – у Відні. Мій батько також був лікарем і навчався в столиці своєї держави – у Празі. Я став лікарем і навчався в столиці своєї держави – у Москві. Моя донька – також лікар і навчалася у столиці своєї держави – в Києві. Але ми із Закарпаття нікуди не виїжджали». Тож бачимо, що шляхи до успіху можуть бути різними – хтось хоче займатися наукою, хтось – викладацькою діяльністю, хтось хоче бути практичним лікарем, але потяг до медицини – це покликання, яке має бути в душі. Медична галузь – складна, тому тут треба або плідно працювати, або пробувати себе в чомусь іншому.