Україна перебуває в режимі жорсткої економії. Увесь 2014 рік обіцяє бути нелегким: проти держави досі триває воєнна агресія, попереду президентські вибори з передвиборчими баталіями і спільними звинуваченнями у помилках. Очевидно, кожен свідомий громадянин розуміє: аби жити добре, доведеться ще багато чого змінити, пережити, можливо, й не одну валютну лихоманку.

Тож на актуальні запитання з фінансової сфери Медіацентр УжНУ попросив відповісти кандидата економічних наук, професора кафедри фінансів і банківської справи факультету економіки УжНУ, директора Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України, почесного громадянина Ужгорода Степана Васильовича Сембера.

Під час розмови ми дістали не тільки вичерпні відповіді, а й корисні поради, якими може скористатися кожен громадянин. Озвучені ж ідеї, думаємо, вартувало б запозичити урядовцям і керівникам.

ПЕРЕД ТИМ, ЯК ЗЕКОНОМИТИ, ПОТРІБНО ВКЛАСТИ КОШТИ

• УжНУ дотримується курсу на економію коштів. Вже зроблено кілька важливих кроків для реалізації цього рішення. Як гадаєте, що потрібно зробити невідкладно, аби зекономити у цей непростий час?

– Я бачу реальну економію в зміні структури університету. Питання в тому, що створені інститути не суттєво вплинули на ефективність роботи, зате збільшили чиновницький апарат. З’явилися додаткові посади, яких досі не було на факультетах. Я сказав би, що якість управління навчальним процесом від цього не поліпшала. Тому вважаю, що слід провести відповідну структуризацію і повернутися до факультетів. Але тут я Америки не відкриваю. Новий ректор у своїй передвиборчій програмі це також сказав.

Другим джерелом ощадження бюджетних коштів є раціональне споживання енергоресурсів і води. Про яку економію можна говорити, якщо в нових корпусах університету вікна такі, що вітер гуляє в аудиторіях. Коли ректором був професор Микола Вегеш, з участю керівництва обласної ради була налагоджена співпраця з краєм Височина Чеської Республіки: було розпочато постачання й установку сучасних енергоощадних вікон. Вважаю за доцільне цю співпрацю продовжити.

Аби економити, спочатку треба вкладати, а тоді раціонально використовувати. Впровадивши сучасні енергоощадні технології, ощадитимемо на експлуатаційних витратах. Виникає питання, звідки взяти кошти. Вважаю, що ректор Володимир Смоланка має великий авторитет серед населення краю, а також підтримку місцевої, регіональної та державної влади.

Меценатами університету мають ставати не тільки керівники краю Височина, а й Закарпаття, і насамперед бізнесмени – випускники УжНУ. Потрібно з них створити наглядову раду при університеті, дати можливість знову відчути ритм його життя, розбудити в них патріотизм і бажання залишитися назавжди в історії розвитку вишу. Сьогодні таких прикладів в Україні дуже багато, та й краще за бізнесменів ціну інноваційних технологій ніхто не знає. 

Припускаю, що на якомусь етапі такої співпраці вони скажуть: досить жити спонсорством – пора заробляти, й почнуть робити замовлення на наукові дослідження, підготовку спеціалістів тощо. Цей вид співпраці вже апробований у західних вишах –  ми ж наразі можемо лише мріяти. Але надія є.

• Як Ви пояснюєте своїм студентам сучасну економічну ситуацію в Україні й чи вона взагалі підлягає поясненню?

– Я викладаю студентам другого курсу стаціонарної форми навчання економічного факультету всіх спеціальностей дисципліну «Гроші та кредит». Теоретично напрацьовано багато підходів до оцінки економічної ситуації в країні. Нині в західній науковій і навчальній літературі застосовують структурно-модельний метод зв’язку кількості грошей з обсягами виробництва. Тому я стверджую, що студент, який уміє «читати» (аналізувати) модель грошового обороту, може досить об’єктивно оцінити економічну ситуацію в Україні.

З цієї моделі видно: якщо вартість внутрішнього валового продукту дорівнює величині національного доходу, то економіка розвивається збалансовано, або, інакше кажучи, якщо ми завжди будемо мати доходи, щоб викупити всю продукцію, яка виробляється, то підприємства будуть постійно випускати продукцію, а ми отримувати доходи, щоб це купляти. Але цю рівновагу розбалансовують як внутрішні, так і зовнішні чинники.

Так, Міжнародний валютний фонд щойно оприлюднив, що в Україні 2014 року очікується зниження ВВП порівняно з попереднім роком на 5 %, інфляція – 16 %. Разом – 21 %. Тому при всіх інших рівних умовах вже кожну 10 одиницю виготовленої продукції не зможемо викупити. Значить, підприємства починають працювати на склад, а далі повинні зупинитися.

Потрібно застосувати фінансові інструменти, які б збалансували названі показники, тобто запобігти інфляції та зменшенню випуску ВВП. Отже, всяка ситуація піддається поясненню, тільки інструменти грошово-кредитної політики не діють миттєво, тому настає часовий лаг.

• Які надії покладаєте на нового очільника Міністерства економіки? Чи довіряєте групі людей, які сьогодні повинні виводити країну із кризи?

– Під час формування складу цього уряду зусібіч лунала думка, що це мають бути технократи, які свідомо підуть на самопожертву заради порятунку країни. Правда, вони ще тоді не знали, що, крім економічної кризи, їм доведеться долати й воєнну, а це вже зовсім інший менеджмент. Майже 80 % з них такого досвіду не мають, тому вчаться на пробах і помилках, але вже показують позитивні результати.

• Чи вірите, що з 2015 року в Україні розпочнеться більш-менш стабільний розвиток, натомість 2014-го ще доведеться перечекати, як сказав міністр економіки Павло Шеремета?

– Щоб відповісти на це питання, треба знати, якими інструментами уряд має намір збалансувати грошові потоки моделі грошового обороту й наскільки ці інструменти життєздатні. Якщо спиратися на дані міжнародного валютного фонду, ситуацію в Україні, то я схильний думати, що ці заяви значно ближчі до популістських.

ЗАКАРПАТТЯ МОЖЕ СКОРОТИТИ ДОТАЦІЇ І ЗАРОБЛЯТИ НА СЕБЕ

• Західним регіонам України, зокрема Закарпаттю, нерідко закидають залежність від Східного регіону. Мовляв, східняки заробляють на всю державу, а Захід нічого не продукує – має тільки гроші заробітчан. Що думаєте з цього приводу? Чи справді українські регіони такі нерівноцінні?

– 1998 року мав честь бути головою бюджетної комісії обласної ради. Питання про наповнення дохідної частини обласного бюджету постійно стояло гостро. Вже тоді ми казали, що коли у наповненні бюджетів східних областей вирішальне значення має виробництво, яке там працює, то у нас значну частину в скарбниці має формувати сфера послуг, яка успішно функціонує на Закарпатті, насамперед – митні послуги.

Другим значним джерелом є нафто-, газо-, електромережі. За транспортування цих енергоресурсів країна дістає величезні доходи. Виникає питання, чому значна частина цих доходів не залишається у розпорядженні громад, територією яких вони проходять. Сьогодні гостро постає питання щодо розширення повноважень місцевого самоврядування, адміністративно-територіальну реформу тощо. Зрозуміло, що реформи будуть ефективні тільки тоді, якщо їх упровадження дасть можливість поліпшити рівень життя населення області.

Нещодавно в області відбувся семінар з цього приводу з участю керівництва області. Дуже красиво наголошувалося, що ми повинні отримати від цих реформ, та тільки мало було зосереджено уваги на інструментах їх реалізації. Я вважаю, що кожен населений пункт, кожна громада має бути самодостатньою. Для цього потрібно об’єктивно оцінити можливості громади, її природні ресурси й правильно поєднати можливості з ресурсами задля отримання потрібного ефекту. Це велика робота, але її треба виконати.

Мусимо мати матеріальний баланс регіону. Ми повинні знати, які потреби можемо задовольнити своїми силами, а яку частку повинні закупити. А щоб закупити, то які потреби (товари, послуги)  зможемо продати і яким регіонам або громадам. При цьому ми ще мали б і заробляти, стати бездотаційними.

• Українці досі переживають валютну лихоманку, і хоч долар сьогодні вже не 14 гривень, у стабільність досі не віриться. Які прогнози можете зробити щодо вартості валюти? Як сьогодні краще зберігати свої заощадження?

– Еволюційна концепція походження грошей стверджує, що гроші – це товар, тільки особливий. Ми знаємо, що у ринкових умовах чим більше пропонування товару, тим він стає дешевшим і чим пропонування менше, тим більше він стає дефіцитом і ціни на нього зростають. Валютний ринок так само працює.

Оскільки в Україні почалася «банківська паніка», населення відчуло недовіру до вітчизняних грошей через інфляційні процеси, почало забирати гроші з депозитних рахунків і конвертувати в іноземну валюту. Попит на іноземну валюту різко зріс, а пропозиція залишилася на місці, а пізніше навіть скоротилася, тому ціна на валюту – валютний курс – почав різко зростати і дійшов до 14 грн за долар. Після застосування регулятором – Нацбанком України – відповідних ефективних дій, курс почав зменшуватися і нині зупинився на рівні 11,2 грн за долар.

Що в перспективі? Досить важко щось прогнозувати в умовах, коли на економічну ситуацію в країні мають вплив непередбачувані як внутрішні, так і зовнішні чинники. Ми отримали 17 млрд доларів кредиту від МВФ – це створило необхідні умови довіри до України, отже, стимулюватиме до іноземного інвестування економіки України й іншими фінансовими та бізнесовими структурами. Проте цього мало.

Достатні умови повинні бути створені самою країною. Зокрема, сприяння веденню бізнесу, сталість законодавчої бази, прозорість дій влади, знешкодження корупційних схем. Вкладення іноземних інвестицій в економіку дасть змогу збалансувати величину ВВП з національним доходом, почне діяти закон грошового обігу, гривня стане стабільною, тоді курс стане сталим. Але передусім потрібно стимулювати національного виробника. Як бачимо, щоб реалізувати ці зусилля, потрібно мати політичну волю і довіру народу. Тому вся надія на нову владу, яку оберемо.

СЬОГОДНІ «ПАН ПРИБУТОК» ПЕРЕСТУПАЄ УСЕ ЛЮДСЬКЕ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗАКОН

• Як економіст, викладач, закарпатець, на чому порадите економити громадянам, аби пережити гідно цей складний період?

– Враховуючи ситуацію, що склалася, вважаю, що небагато людей сьогодні можуть обговорювати питання економії. Якщо раніше рівень доходів десь зрівноважував рівень витрат, то у зв’язку з інфляційними процесами рівень витрат різко зріс. Ми бачимо, як змінилися ціни, починаючи з подорожчання ліків на 50 % і завершуючи продуктами. Я сказав би закарпатцям інакше: нехай вони не економлять, але хай рівень їхніх доходів відповідає їхнім витратам. І від цього буде найбільша для них користь.

• Чи вірите у філософію грошей, чи існує вона? Або ж з фінансами все навпаки – чітко, зрозуміло й давно вирахувано?

– Філософія грошей взаємопов’язана з філософією суспільства. У благородних вчинках гроші також благородні. Але краще спертися на народну мудрість. Є низка народних прислів’їв, через які розкривається філософія грошей: «коли гроші говорять, то правда мовчить», «совісті менше, а грошей більше», «грішми воюють, грішми торгують, без грошей – горюють». Сьогодні «пан прибуток» переступає все людське, у тому числі й Закон. Заради прибутку на ринках маємо неякісний товар, який змушені купувати. Тому мусить змінитися людська свідомість. Свідомий громадянин не дозволить собі виготовити неякісну продукцію та обмежити когось винятково заради власного зиску.

Наталія Каралкіна

Фото Романа Сов’яка