Нової холодної війни не буде. Такого висновку дійшли на черговій публічній лекції в УжНУ 13 травня. Доцент кафедри міжнародних відносин Павло Білак виступив з темою «Нова холодна війна», закцентувавши увагу на двох питаннях: чи ймовірна нова холодна війна та чи можлива ескалація нинішнього конфлікту.

Лектор проаналізував риси холодної війни між США та СРСР у 40–80-х роках ХХ століття, порівняв з нинішньою ситуацією. Заперечив при цьому можливість нового протистояння такого ж формату, обґрунтувавши цю думку. По-перше, Росія не може рівнятися зі США ні в економічній, ні у військовій, ні в технологічній сферах. По-друге, нині немає двох полюсів, які б, відповідно до своїх поглядів, здобували собі союзників і мали вплив на інші країни. Америка є лідером, але не єдиним центром у цих сферах. По-третє, тепер у цих країн немає ідеології, яку б вони хотіли насадити іншим державам. Ідея «русского мира», до прикладу, не є універсальною й не може стати альтернативою для інших країн.

Лектор розглянув також питання можливості ескалації конфлікту між Україною та Росією. Тут відповідь Павла Білака була гіпотетично ствердною й теж аргументованою. Історія показує, що попередні війни розпочиналися без серйозних приводів для цього. Наприклад, тридцятилітня війна в Європі розпочалася після дефенестрації (лат. de fenestra – «через вікно», тобто викидання посланців через вікно) австрійських посланців, які прийшли агітувати чехів за Фердинанда – противника протестантизму, – що був поширений серед чехів. Війна може розгорітися, але для цього потрібне бажання воювати й наявність коаліції. Здається, що жодної з цих умов досі немає, але все може бути.

З цього логічно випливало питання: для чого Росія почала агресію проти України? На це Павло Білак навів кілька цитат з виступів Володимира Путіна: саме вони дають підстави для міркувань про мету й причину дій Кремля. По-перше, Росія буцімто прагне відновити історичну справедливість і повернути собі втрачені території (за словами Путіна, розпад СРСР – найбільша трагедія ХХ століття). По-друге, відчутний явний пережиток імперської свідомості: Москва прагне відновити свою велич, задовольнити власні амбіції. Це явище вже назвали рашизмом (звучить майже як фашизм).

Один із слухачів лекції назвав також причиною агресії зацікавленість у населенні. Бо в Росії, як відомо, відбувається депопуляція саме російського народу. Тому, мовляв, і захищають російськомовне населення в Україні.

Такі дії Кремля матимуть негативні наслідки насамперед для нього самого, вважають учасники публічної лекції. Агресивними діями проти сусідніх держав Москва розриває стосунки із Заходом. Здобуває менше – втрачає більше.

Жвава дискусія після лекції торкнулася ще декількох актуальних питань, зокрема – ядерної зброї та ядерного статусу України. Як відомо, Україна, за Будапештським меморандумом 1994 року, відмовилася від засобів масового знищення. Але це не означає, що вона неядерна держава. Ядерного палива на території України є дуже багато, і воно здатне до дії, стверджує начальник інформаційно-технічного центру УжНУ Василь Біланчук.

Можливо, це також важіль стримування агресії. До того ж є практична можливість відновити ядерну зброю в України: для цього потрібна передусім політична воля. Альтернатива ядерній зброї – так званий ядерний щит, тобто ракета середньої дальності (500 км). На жаль, розробка проекту не була зреалізована через брак коштів.

Висловлювалася думка й про те, що санкції ЄС та США до Росії є максимальною реакцією на дії в Україні за умов української пасивності.

Публічна лекція однозначно вдалася: у дискусіях брали участь і студенти, й викладачі, до того ж вони тривали ще півтори години після закінчення виступу, що вказує на актуальність і дискусійність теми.

Іванка Когутич

для Медіацентру УжНУ