Ось уже третій тиждень курсанти другого року навчання кафедри військової підготовки УжНУ живуть за особливим розкладом: підйом о шостій, зарядка, шикування, навчання і, звісно, солдатська їжа та казармені будні. Усе тому, що нині вони готуються скласти присягу на вірність українському народові. Як живеться ужнівцям у військовій частині – з'ясовували з перших уст.

Студенти розповідають, що мали набагато гірші очікування, ніж те, з чим зіткнулися в реальності. Показують мені розташування: тут кілька казарм, вбиральня, душова, сушарка. Крім того, є й службові приміщення: медпункт, кімната зберігання зброї та учительська. Заодно навчили мене заправляти ліжко відповідно до статуту: виявляється, то ціла наука, до того ж виправдана не лише естетичним виглядом, а й логічно зумовлена. Куштувала я й армійські страви, тож можу запевнити: їсти можна. Курсанти ж відзначають, що годують непогано тричі на день, та ще й другу порцію дають залюбки. У крайньому разі – поряд є магазин.

Мають бойове злагодження в шахтинському лісі, а ще по кілька разів на день вимуштровують стройовий крок, аби під час присяги показати, що два роки навчання минули не дарма.

Є в солдатських буднях і спортивні розваги: заняття на турніках, футбол, волейбол, інтелектуальні ігри, як-от шахи чи шашки. А після відбою дозволяють дві години почитати або повчитися. Зізнаються: за час спільного життя здружилися й ближче познайомилися – цьому сприяє спільний побут.

Нарікають лише на одне: зранку не вистачає кави, а ще хотілося б фруктів.

У цілому умови новоспечені армійці мають хороші, а ще особливо тепло відгукуються про своїх викладачів та завідувача кафедри. Кажуть: викладачі почуваються тут як риба у воді, а Василь Васильович і взагалі доклав усіх можливих зусиль для створення необхідних умов.

Ксенія Шокіна