Понеділок, 23.09.19, 10:54 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » Зустрічі

Студенти військової кафедри мали заняття у… Кафедральному соборі
Духовні бесіди у Хрестовоздвиженському кафедральному греко-католицькому соборі

3 червня студенти військової кафедри мали нагоду поспілкуватися з головою Капеланської служби Закарпатської області, Героєм України отцем Іваном Ісаєвичем.

Заняття у формі духовної бесіди відбувалося в Хрестовоздвиженському кафедральному греко-католицькому соборі Ужгорода. Важливо, що студенти могли прийти сюди на власне бажання – ніхто їх не змушував. Хто прийшов, дізнався про історію собору, про те, як тут відбуваються літургії різними мовами, серед яких навіть італійська!

 

Відтак отець Іван розповів про те, у чому полягає служба капелана. Його головна зброя – кадило і слово. Священик за жодних умов не може брати до рук зброї – навіть якщо є загроза його життю. Правда, бували ситуації, коли духовні особи зрікалися назавжди служби і бралися за зброю.

«Капелан є для того, щоб допомагати формувати дух не тільки бійця, а й офіцера. Капелан має бути дуже сильним морально. Людська душа мусить боротися з тілом, із бажаннями. Ми маємо право вибору, але деколи наші бажання не відповідають моральним чеснотам – відбувається боротьба душі і тіла. Тоді приходить на допомогу капелан, який має надавати не лише духовну, а й психологічну допомогу», – розповів о. Іван.

Отець Іван Ісаєвич

Священик розповів і про страх: він не обов’язково є злом. Капелан має вміти донести до бійця, що страх – це перше, що захистить, збереже життя. Головне, аби страх не переходив у боягузтво.

«Невміння узяти на себе відповідальність в мирному житті – це така сама проблема, як боягузтво під час бойових дій. Військовому-контрактнику не треба пояснювати багато речей, які слід доносити до мобілізованого: чому він тут, для чого, заради кого…» – зауважує святий отець. Патріотом має бути не тільки боєць, а й обов’язково капелан – той, хто допомагає захиснику не впасти духом, витримати всі випробування.

Тетяна Штіфель

Студенти активно ставили запитання. Серед іншого цікавилися, як отець Іван потрапив на передову, чому став священиком та ким був до того, як піти навчатися в духовну семінарію.

Для слухачів бесіда видалася не тільки цікавою, а й пізнавальною. Одна зі студенток – першокурсниця-психолог Тетяна Штіфель – зауважує: «Такі бесіди підіймають моральний дух, пробуджують свідомість українця. Думаю, кожен із нас ще чіткіше усвідомив свою важливість для країни – те, що можемо робити для неї. Особливо цінною стали поради щодо того, як діяти в екстремальних умовах і бойових діях».

На знак подяки за цікаву бесіду капеланові аплодували стоячи.

Ксенія Шокіна




Зустрічі | 03.06.16 | Додав Г_Кришiнець | 1305 | 4.4/7
Теги: кафедральний собор, студенти, капелан, служба, Іван Ісаєвич, військова кафедра, заняття

Схожі публікації:


Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

2
avatar
1 василь \ IP: 193.34.172.74 • 22:23, 03.06.16
На вміщеному вами фото з студентами військової кафедри спілкується не капелан Іван Ісаєвич, а настоятель собору отець Іван Тидір. А ще - капелан Іван Ісаєвич не є Героєм України. Формально. На жаль. Хоча, по-суті, він є справжнім Героєм, однак такої відзнаки Президент Порошенко його  не удостоїв... Загалом лише два закарпатці, що відзначилися у боях з москлями, носять звання Героя України - командир 128-ї бригади С.Шаптала та комбат 15-го батальйону В.Зубанич... Як кажуть під час молитв: будьмо уважні!
avatar
2 ksuxa-14 \ IP: 195.225.231.213 • 15:23, 04.06.16
Шановний Василю Івановичу!
Можливо, Ви не догледіли, але майже всі фото в матеріалі мають підписи. Світлина отця Івана Ісаєвича, котра третя в матеріалі, теж підписана.
Просто на неї треба клікнути, щоб цей підпис побачити.

Я в принципі не можу переплутати цих Іванів – настоятеля собору і капелана, хоча б тому, що з паном Іваном Ісаєвичем особисто спілкувалася, а іншого не знаю...

Лід (врізка) до матеріалу, де згадується про Ісаєвича, не є підписом до фото, яке поряд.
Так само на головній сторінці підзаголовок, який розміщується в нижній частині слайдера, не є підписом до фото у слайдері.
У цьому можна переконатися, якщо переглянути підзаголовки і фото, які розміщуються в слайдері.

І ще: усіх Чоловіків, котрі були на війні, я називаю Героями. України, ясна річ, не денере чи ленере ж. І саме з великої букви. Завжди. І безвідносно до офіційного "вдостоєння" званням. Як маєте сумніви - подивіться мої попередні публікації, наприклад, з Сашею Данилюком (інтерв'ю зроблене ДО того, як його нагородили) або про презентацію фільму "Іловайськ"— переконаєтеся.  Власне, про звання я й не писала.

Рада, що в моїй редакції мене розуміють. І підтримують. І, бачу, не лиш у моїй.
Олег Диба перепублікував цей матеріал і у ліді лишив Героя України, а наприкінці додав про орден "Народного Героя України", яким Івана Ісаєвича вдостоєно. Герої не потребують розбірок. Як і доведення, що вони Ними є. Бо вони просто Герої.
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики