Вівторок, 17.09.19, 03:57 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » Наболіле

Закони жахливі, але казати, що Президент – зрадник, не варто, – переконаний професор Ігор Тодоров

Про ментальні особливості початку конфлікту на Донеччині, а також європейські процеси в державі й перспективи її розвитку, говорив під час першої в новому сезоні публічної лекції на тему «Європейська інтеграція України: глобальний вимір і регіональний контекст» професор Донецького національного університету Ігор Тодоров, який цьогоріч працюватиме в УжНУ.

Один із кращих вітчизняних фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції Ігор Тодоров окреслив шлях інтеграції України до ЄС, продемонстрував хронологію підписання важливих документів, які дають перспективу членства нашої держави у Євросоюзі.

Процес складний, зауважив професор. Протягом 2007–2011 років відбувся 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Переговорний процес відбувався за правління Януковича, і текст Угоди був підготований саме тоді. Було проведено 18 раундів перемовин з Україною стосовно зони вільної торгівлі. Наводили навіть такі аргументи, що Бог хоче, аби Україна була в ЄС. Але наближення до ЄС тільки імітувалося. Насправді реальних результатів не було.

Угода про асоціацію – найбільший договір, який коли-небудь укладав ЄС, для України теж є надважливим, вважає Ігор Тодоров. Україна є пріоритетним партнером ЄС у рамках Європейської політики сусідства та Східного партнерства. Щодо лібералізації візового режиму, відповідний план дій наданий ЄС на саміті в Брюсселі 22 листопада 2010 року.

Своєю чергою, Угода, яку ратифікували 16 вересня, набуде чинності після того, як парламенти всіх держав – членів ЄС її ратифікують. «Раціонально – чудово, що ми просунулися до Угоди, але великої радості немає, бо в країні триває війна. Я глибоко переконаний, що ми будемо в ЄС. Але робити прогнози, коли саме – за 5 чи 10 років, – не буду», – наголосив професор.

«Тепер уже розумію: Донецьк програв себе пасивною позицією»

Ігор Тодоров

Непідписання Угоди у листопаді минулого року, як ми знаємо, спричинило Євромайдан. Для багатьох він був неочікуваним: чимало людей після Помаранчевої революції не вірили, що можна підняти таку масу народу. Під гаслами європейської інтеграції Майдан набув усіх ознак національної революції, а правоохоронці держави заважали її поступу. Євроінтергація стала початком великих геополітичних зсувів. Ситуація в українських регіонах, ясна річ, сприймалася по-різному.

«Я був у Донецьку, є корінним його мешканцем, працював там в університеті. Мені було дивно бачити на центральній площі людей з десятками російських прапорів, які просили Путіна прийти», – розповідає Ігор Тодоров.

Він переконаний, що в Україні розгорталася російська спецоперація. «З одного боку – мирні проукраїнські сили, з іншого – абсолютно агресивні проросійські. Міліція в кращому випадку саботувала, в гіршому – обирала зрадницьку позицію. До кінця квітня спостерігалася сюрреалістична картинка: місто жило своїм життям, біля ОДА збиралися люмпени, які поводилися жахливо. Тепер уже прийшло розуміння: таким чином Донецьк себе і програв...

Якби була більш організована реакція, все було б не так. На кінець травня Донецьк де-факто був окупований. З будівель позникали прапори, ретранслювали російські канали. Референдум відбувся, а вибори – ні. І мені здається, що не без посередництва місцевої влади. Під загрозою зброї робили виборчі дільниці. Глава Донецької ОДА час від часу робить оптимістичні заяви, але практика доводить, що це не так», – розповідає професор.

Сьогодні Донеччина дуже тяжко налагоджує життя. Робиться шалений тиск, аби підпорядкувати виші Донецької області так званій ДНР. Сепаратисти заявляють, що вже наступного року випускники отримають дипломи ДНР.

Ігор Тодоров переконаний, що Україна повинна розглядати перспективи вступу до НАТО. Але відновлення ядерного статусу нашої держави вважає досить складним питанням, яке не на часі: «Згадую початок 90-х, коли відбувався шалений тиск на Україну. Думаю, сьогодні, якщо з’являться спроби озброїтися атомними бомбами, то це обернеться повною ізоляцією. Буде шалений політичний тиск. Теоретично можна про це говорити, але практично, на мій погляд, таку ідею не реалізувати».

 

Перспектив швидкого повернення Донеччини до України поки що немає…

«Якби на Донбасі спостерігалася однозначна підтримка єдності України певними олігархічними структурами, сили яких були б використані для того, аби не допустити захоплення ОДА в умовах зрадництва міліції, сценарій, свідками якого ми всі стали, провалився б, – переконаний Ігор Тодоров. – Реалізований варіант розвитку подій є вислідом чітко спрямованої зовнішньої операції. Дивні речі відбувалися. Скажімо, літня жінка плаче зі словами: «А почему они не отпускают нашу Новороссию». Отака латентна антиукраїнськість. При цьому вона не була такою агресивною, як у Севастополі.

Як мінімум три роки, які сьогодні обумовлює вже і Закон, Донеччина житиме під керівництвом самопроголошеної ДНР. «Варіант Придністров’я-2 там дуже реальний. Я не вірив у такий розвиток подій, сподівався на здоровий глузд місцевих олігархів, які мають вплив на регіон. Я сподівався, що вони не допустять такого сценарію. На жаль, допустили. Тому в мене досить песимістичні прогнози».

«Бачу час невизначеності, бідності. На жаль. Оптимізму стосовно розвитку ситуації немає. Політичні мрії Путіна не зупиняються на Донбасі. Можна говорити про коридор до Криму. Геополітичні мрії хворобливі, і добре було б, якби тільки його. Хотілося б, аби принаймні люди не вбивали одне одного, але напруженість на цих територіях зберігатиметься. І поки що я не бачу перспектив для повернення під повну українську юрисдикцію», – відповів Ігор Тодоров на запитання про майбутнє Донеччини.

 

З іншого боку, професор дещо обережно оцінює ухвалення законів про амністію і особливий статус регіонів: «Можливо, ми з вами не маємо всієї інформації про компроміси, домовленості. Я  певен, що вчинки Порошенка не є його внутрішньою суттю. Мені здається, що він хороший патрон. Це розумна людина, якісний менеджер. Але перебуває в тій системі координат, яку йому диктують «глибоко стурбовані євросоюзівці», а також американці. Безумовно, ніхто не хоче початку третьої світової війни на території України. Тому, на мій погляд, продовжується «мюнхенський синдром» – бажання втихомирити агресора, і Порошенко змушений бути учасником цієї гри».

Закони жахливі, але казати що Президент – зрадник, не варто, переконаний Ігор Тодоров. Ми не маємо всієї інформації щодо підґрунтя цих рішень. Може, й краще, що не маємо…

Наталія Каралкіна




Наболіле | 17.09.14 | Додав Шумицька | 969 | 5.0/4
Теги: Публічна лекція, Ігор Тодоров, УжНУ

Схожі публікації:


Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики