Цього юнака знають мало не на кожному факультеті. Його можна помітити чи не на всіх виїзних Днях факультету, під час проходження практик у «польових умовах» тощо. Він спілкується з кожним його мовою, до усіх знає підхід і готовий підтримати добрим словом, а ще – добрим боґрачем!

Знайомтеся: Михайло Штефаньо – екс-студент географічного факультету УжНУ, куховарські здібності якого має змогу оцінити уже не тільки ужнівська молодь, а й учасники різноманітних обласних та всеукраїнських фестивалів. Ми вирішили більше дізнатися про життя цього хлопця.

• Михайле, звідки ти родом?

– Народився я в Греблі на Іршавщині. Миле село із хорошими людьми. Тут я змалку займався, як і всі діти, нормальними неадекватними речами, які не могли порозуміти дорослі. Так і виріс. Вступив до УжНУ на географічний факультет, який мені припав до душі.

• А з чого розпочалася твоя куховарська діяльність, коли зварив свій перший боґрач?

– З дитинства ми ходили з друзями на нашу красуню річку Боржавку. Саме там розпочав займатися кулінарною польовою майстерністю: приготування картоплі, шашлику, різних видів салатів.

Також займався пішохідним туризмом, тож восени 2004 року під час зустрічі туристів Іршавщини зварив свій перший боґрач, звісно ж, не без допомоги. Консультантом була людина, яка для мене значить дуже багато – мій Тато. З того часу розпочалися різні куховарські експерименти. Вступивши на геофак, продовжував брати активну участь в організації різних заходів, особливо тих, які відбувалися за межами універу. Там я завжди був шефом на кухні.

• У яких фестивалях брав участь? Для кого здебільшого куховариш?

– Ой, якщо переказувати, для кого я куховарю, це займе багато часу. Куховарив на практиках, які відбувалися в нас на факультеті, на різних футбольних матчах, на багатьох Днях факультету, останнім часом на різних фестивалях («Срібний Татош», «Бойко Фест», СтудРеспубліка, Гамора та інші).

• Поділишся рецептом свого боґрачу?

– Боґрач з угорської означає «казанок». Якогось одного його рецепту немає, але я знаю, що хороших навичок кулінарії тут замало. Головне – як ставишся до приготування страви. Мій секрет у тому, що я готую його з любов’ю та ніжністю – так, як би готував для себе, для сім’ї.

• Плануєш і надалі куховарити?

– Щось поварити на природі, ясно, це буде й далі, бо не можна покинути справу, від якої маєш безмежне задоволення. Також хотів би зустрітися з професіоналами, які мають великий досвід у кулінарії, почути їхні думки, навчитися чогось новенького, почути корисні поради.

P. S. Михайло не тільки готує прекрасні боґрачі, а й, за словами друзів та людей, що не раз куштували його страви, є душею будь-якої компанії. Незабаром початок навчального року, тож скуштувати Мішині боґрачі скоро буде не одна нагода!

Петро Юрса,

студент відділення журналістики