Цю істину відстоює випускниця факультету суспільних наук Василина Попович – призер у номінації «Соціальний захист населення» Національного конкурсу України «Волонтер року-2012». Про те, як стають волонтерами, чим вони займаються і заради чого живуть, ми і поговоримо з нею далі.

---

• Отож, що таке волонтерство? Які його мета та завдання?
  

– Насправді поняття волонтерства дуже широке. Якщо відповідати теоретично, то це добровільна праця людини, яка не оплачується. Але, повірте мені, ці зусилля дають набагато більше – досвід, знання, навички роботи з тією чи іншою категорією населення.

Мета – для кожного своя. Головне, аби було бажання допомогти, бажання бути корисним для когось.

• Користь іншим зрозуміла. А в чому користь для тебе?

– Я розширюю свої знання, покращую вміння комунікувати. Знаєте, волонтерство - це рух не лише від тебе до когось, а й від когось до тебе. Адже після спілкування з людьми, які зацікавлені у своїй роботі і віддаються їй повністю, ти не можеш не змінитися. Обов’язково чогось навчишся, позбудешся страху, наберешся впевненості. Я самостверджуюся при такій роботі. Мене наповнює свобода і впевненість у тому, що ти комусь потрібен. А хіба є щось прекрасніше?

• Коли ти пропонуєш незнайомим людям допомогу, чи приймають її відразу?

– Я займаюся дітьми з обмеженими можливостями. А вони завжди раді всьому. Головне, аби це було щиро. А от коли ти працюєш із пенсіонерами, то тут уже відчуваєш певний острах, з яким до тебе ставляться. Ми допомагаємо їм у більшості коштами. Щось купити, за щось заплатити. І не завжди тобі довіряють – бояться. У таких випадках краще мати рекомендації. Тобто належати до якоїсь організації і показувати посвідчення. Це бути підтвердженням, що ви точно не шахрай.

• Чи можна займатися волонтерством, не маючи фінансового підґрунтя?

– Волонтерству не потрібні кошти. Точніше, воно цілком незалежне від них. Головне - добра воля. Вона не має кількісного виміру.

• З чого почалося твоє волонтерство?

– Я виросла в селі і постійно хотіла допомагати стареньким людям. Бігала по сусідах, питала, що принести, віднести, купити… і вже тоді зрозуміла, що хочу, аби моя професія допомагала людям. А потім прийшла в УжНУ. Побачила у переліку спеціальностей «Соціальну роботу» і вступила. У 2005 році економічний факультет створив спілку «Студентська благодійна ініціатива». Через рік до них приєдналися інші факультети, серед яких був і факультет суспільних наук. Одним із видів роботи у спілці були поїздки до дитячих будинків із програмами. У 2008 році пішла працювати секретарем у Закарпатський регіональний центр соціально-трудової реабілітації та професійної орієнтації інвалідів «Вибір». Ми займалися молоддю, яка має інвалідність та інтелектуальну збереженість. Тут я спілкувалася із багатьма людьми і зрозуміла: це поклик серця.

• Отже, свідомо волонтерством ти почала займатися у стінах університету. Чого він тебе навчив?

– Теоретично підкріпив. Дав розуміння призначення соціального служіння. Але найбільше роз’яснив особливості роботи із різними категоріями суспільства. Це досягалося тим, що ми багато займалися практично. Величезна кількість волонтерських програм, семінарів, обмінів досвідом глибше пояснювали призначення соціального працівника.

• Ти посіла друге місце на конкурсі «Кращий волонтер-2012». Розкажи про сам конкурс та етапи його проведення?

– Конкурс організував центр волонтеріату «Добра воля» та ресурсний центр «ГУРТ». Метою було закоренити громадську культуру та суспільну практику волонтерства. А також поширити та популяризувати волонтерський рух у всіх регіонах країни. Учасників було понад 200.

Із шести запропонованих номінацій я подала заявку на одну: «Соціальний захист населення», попередньо зареєструвавшись на он-лайн ресурсі «ГУРТ». Тобто, перший етап – реєстрація. Другий – презентація своєї волонтерської діяльності у вигляді волонтерської історії за 2012 рік. Переможців визначала експертна комісія. Третій етап - народне визнання. Всі історії публікували на офіційному сайті організаторів, де велося голосування та активне коментування. Яке і визначило головних переможців.

• Чи важливі подібні нагороди для волонтерів?

– Я не можу сказати, що вони не важливі. Бо це завжди приємно, коли оцінюють гідно твою роботу. Проте для мене все одно залишаються найбільшим подарунком люди, яки чимось можу прислужитися. Завдяки своїй волонтерській діяльності я отримала віру в себе, впевненість та здійснила свої мрії. Подолала внутрішні бар’єри щодо роботи з людьми на візках, навчилась їх розуміти та сприймати повноцінними людьми. Для мене волонтерство – це час і зусилля, які я витрачаю заради отримання досвіду, особистого розвитку та втілення в життя своїх ідей.

• І наостанок: кілька мотивуючих слів для людей, які не займаються волонтерською роботою.

– Не бійтеся допомагати і робити добро. Саме будучи волонтером, ви зможете робити багато божевільних та цікавих речей. І не думайте, що волонтер зіштовхується із проблемами. Це неправда. Така робота приносить віру у себе, самореалізацію і усвідомлення того, що ти вартуєш набагато більше, аніж тобі здається.