До 200-річчя Тараса Шевченка викладачі Ужгородського національного та Дрогобицького державного університетів підготували німецькомовну антологію «Відлуння. Світло поетичного світу Т. Шевченка». Докладніше про це унікальне видання Медіацентрові розповіли його упорядники – завідувач кафедри теорії та практики перекладу УжНУ професор Іван Зимомря та очільник кафедри міжнародних комунікацій Ужгородського університету доцент Руслана Жовтані.

• У чому унікальність цієї антології?

Іван Зимомря

Іван Зимомря: – У цьому виданні вперше зібрано широку палітру німецькомовних перекладів творів Шевченка. Примітно, що від 1840 року понад 500 інтерпретаторів пробували відтворити слово Шевченка іноземними мовами. А це об’єктивні передумови для послідовної оцінки впливу Шевченкової творчості на міжнародний літературний процес. 2014-й проголошено роком Тараса Шевченка в Україні, а 200-літній ювілей Великого Кобзаря внесено до переліку пам’ятних дат ЮНЕСКО. Наше укладацьке тріо ось у такий спосіб долучилося до святкування цієї знаменної події.

Руслана Жовтані: – Ідея впорядкування антології належить відомому германісту, перекладачеві, літературознавцю, професору, завідувачу кафедри германських мов та перекладознавства Дрогобицького державного університету ім. Івана Франка Миколі Зимомрі. Уродженець Срібної Землі успішно досліджує тему «Рецепція творчості Шевченка в німецькомовних країнах» з 70-х років ХХ століття. Так, 1972-го він захистив дисертацію на тему «Сприйняття української літератури в німецькомовному світі від першовитоків до 1917 року. До історії українсько-російсько-німецьких літературних зв’язків» у Берлінському університеті ім. В. Гумбольдта. Іншими словами, публікація названої антології має тривалу історію.

• В антології зібрано роботи різних перекладачів. За яким принципом відбирали авторів перекладів?

І. З.: – У збірнику, що вміщує також панорамну передмову, представлено огляд сприйняття творчості Т. Шевченка аж до сьогодення. Для досягнення цієї мети ми відшукали в різних джерелах кращі інтерпретації Еріха Вайнерта, Альфреда Курелли, Гедди Ціннер, Ганса Коха, Юлії Вірґінії, Анни-Шарлотти Вутцкі, Гуґо Гупперта, Артура Боша, Івана Франка, Остапа Грицая, Марії Мірчук. Оскільки будь-яка антологія позначена певною суб’єктивністю, книга охоплює як визнані критиками переклади, так і ті, які, звісно, відповідають нашому світовідчуттю.

• Яке значення, на Вашу думку, має ця праця?

Р. Ж.: – Німецька шевченкіана – одна з найактивніших ланок взаємодій українського письменства із західноєвропейськими літературами. За 150 років свого існування вона пройшла довгий і плідний шлях розвитку. Від поверхово-оглядових, інформативних статей про поета, буквалістських інтерпретацій його віршів – до поглиблених літературно-критичних нарисів і досліджень, розкриття національної самобутності і світового значення митця, а головне – до високохудожніх перекладів, що розкривають Кобзаря як світоча вселюдської культури. Таким чином, німецька шевченкіана має значні досягнення. Проте вона потребує дальшого збагачення як у галузі перекладу, так і наукового осмислення. Звідси – актуальність видання.

І. З.: У передмові «Сприйняття Шевченкового слова крізь призму мистецтва перекладу та критичної інтерпретації» намагаємося розкрити специфіку рецепції та перекладних інтерпретацій творчості Т. Шевченка від 1843-го до 2010 року. Показово, що у «Відлунні» вперше зібрано літературні портрети перекладачів і шевченкознавців з німецькомовного простору, які долучилися до поширення Шевченкового слова у світі.

• Чим зацікавив Шевченко німецькомовних перекладачів?

Р. Ж.: Літературна взаємодія реалізується, як відомо, значною мірою через переклад. І саме Шевченкові вдалося завдяки високому рівню поезії закласти підвалини для активного сприйняття зразків українського письменства в країнах Західної Європи. «Кобзар» Тараса Шевченка, за окресленням Альфреда Курелли, – «унікальне явище в літературі всіх часів». Чи це не достатня причина для перекладів Шевченкових творів, у тім числі й німецькою мовою?

І. З.: Окрім того, варто зауважити таке: і на відстані часу поезія Т. Шевченка не втрачає свого актуального звучання. Як не відзначити, скажімо, злободенність твору «Гайдамаки» у світлі останніх подій в Україні, зокрема, у мальовничому Криму. Ілюстрацією може слугувати переклад Еріха Вайнерта фрагмента чи не найбільш драматичної частини поеми – «Гонта в Умані»:

• На якого читача розраховане Ваше видання?

Р. Ж.: Воно розраховане на широке коло читачів, у тім числі вчителів, аспірантів – усіх, хто цікавиться літературно-мистецькими, загальнокультурними питаннями, передусім темою світової величі Тараса Шевченка. Антологію можна використовувати і як навчальний посібник для студентів-словесників.

Іванка Когутич