Вівторок, 28.01.20, 08:23 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » МЦ-інтерв’ю

Стресове літо: як позбутися хвилювання та емоційного напруження

Для абітурієнтів це літо чи не найгарячіше у їхньому житті: доводиться долати чимало труднощів, переживати стресові ситуації, перебувати у емоційному та фізичному напруженні. Ці проблеми на часі й, безумовно, потребують вирішення. Як знайти вихід із, на перший погляд, безвихідних ситуацій радить кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психології УжНУ Вікторія Синишина.

  • Наразі у вишах триває вступна кампанія. Для абітурієнтів це своєрідний проміжний етап між ЗНО, яке вже за плечима, та початком студентського життя. Вони, безумовно, хвилюються, чи зможуть стати студентами омріяних факультетів. Пані Вікторіє, як подолати це емоційне напруження, заспокоїти себе, розслабитись і налаштуватися  на позитив? Та й чи потрібно налаштовувати себе на краще, може, краще бути реалістом?

– Зрозуміло, що для вступу у ВНЗ потрібно пройти нелегкий шлях, що має кілька етапів: отримання атестату, ЗНО, остаточний вибір спеціальності. Вступна кампанія – це, безумовно, стрес для абітурієнтів. Але потрібно пам’ятати, що періодичні емоційні стреси корисні для організму: вони позитивно впливають на зовнішній вигляд, мобілізують фізичні сили та розумові здібності. Терміново потрібно рятуватися тільки від хронічної негативної форми стресу,  поки вона ще не встигла втрутитися у наше здоров’я. Тут важливо усвідомити: важливо не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо.

Якщо людина постійно думає «У мене все погано, все одно нічого не вийде», то життя буде йти у руслі негативних установок. Тобто, що ми закладаємо у свій мозок, те й отримуємо у власному житті. Тому маємо вносити у мозок позитивну програму, аби поступово закріпити її у підсвідомості. Тоді й життя буде відображати позитивні установки.

Абітурієнтам, як і всім нам, краще бути реалістами, але з крихтою здорового оптимізму. Як би не завершилася вступна кампанія, треба розуміти, що життя триває  тут і зараз, і в ньому добре просто бути. Тому, якщо і є певні розчарування, не потрібно  впадати у крайнощі й депресії. Девіз – здоровий глузд. Попереду багато незвіданого і цікавого, а помилки даються для набуття досвіду, а ще для того, щоб мобілізуватися для подолання труднощів.

  • У деяких абітурієнтів попереду ще творчі конкурси. Для них це новий вид випробування. Як рекомендуєте до нього готуватися?

– Творчі конкурси випробовують різні якості людини: знання, обдарованість, пам'ять, мислення, але  найбільше –  вміння зберігати спокій та впев­неність  у своїх силах.  У  цій ситуації  найбільшою проблемою стає ситуативна тривога. Коли людина відчуває негативний стан страху, гормон, який виділяється, впливає на пам'ять, креативність мислення, Ось тоді важливо не да­ти тривозі взяти гору над нами.

Для цього напередодні випробовування можна  використовувати техніки, які  відволікають від хви­лювання. Це і релаксаційні техніки: дихальна і м’язева релаксація, і позитивні афірмації (стислі психологічні фрази, промовляння яких допомагає покращити настрій, повірити в себе), і самонакази та аутотренінг (практика, яка допомагає повернути впевненість у собі, регулювати своє самопочуття, емоційний стан). 

До прикладу, можна сісти на стілець, глибоко вдихнути  й видихнути без паузи між вдихом і види­хом.  При цьому вдих має бути трохи швидший, ніж видих. Якщо хочете, можете надати своєму дихан­ню якогось кольору. Наприклад, видихаєте сіре повітря. Уявіть, що це ваше занепокоєння,  страх та напруження. А повітрю, яке ви вдихаєте, надайте якогось іншого, приємнішого кольору, наприклад, блакитного – це  ваш спокій, упевненість і легкість.

Зняти  стресову  напругу  можна  й фізичними вправами та збалансованим  харчуванням, а також простою  зміною обстановки.  Рухайтеся, займайтеся повсякденними справами, спортом, щоб позбутися напруги і страхів. До того ж при сутичці зі стресом фізична підготовленість може служити своєрідним буфером, що пом’якшує негативну дію стресових факторів.

  • На жаль, трапляються випадки, коли  абітурієнт не вступає на той факультет, про який мріяв. Натомість має можливість опановувати інший фах, менш бажаний. Що порадите у такому разі?

– Головне – зрозуміти: якщо не вступив на омріяну спеціальність, то це не найбільша втрата в житті. Це взагалі не втрата. Навпаки, перед вами відкриваються нові можливості. Крім інтересу, який був при вступі на омріяну спеціальність  свідомим мотивом, не менш важливим може бути  просто бажання вчитися. І тоді, здобуваючи знання, вже легше буде  уявити себе в новій професії. Все-таки найсильніші переживання свого ставлення до діяльності людина відчуває тоді, коли компетентна у своїй професії – саме це починає приносити задоволення.

Крім того, зараз перед вступниками відкриваються нові можливості: зокрема, перехресний вступ, коли  після закінчення бакалаврату можна здобувати  другу освіту за іншою спеціальністю.

  • Трапляються, проте, і набагато гірші ситуації, коли вступник з різних причин не вступив до вишу. Тоді багато хто впадає в депресію, адже, по суті, втрачено цілий рік. Що робити за таких обставин?

– Уважати себе невдахою і впадати в депресію не варто. Потрібно бути готовим взяти ініціативу в свої руки, навчитися падати і вставати. Треба пояснити собі, що просто не пощастило, знайшовся хтось, хто був підготовлений трохи краще, ніж ти. Головне – зробити з цього уроку правильний висновок.

Подивіться на ситуацію й з іншого боку. Розгляньте невдачу як нову можливість, яка відкривається перед вами: можливо, ви вибрали не ту професію, і життя дає вам ще рік, аби осмислити  правильністю вибору. Якщо ж  ви все-таки впевнені у виборі, то  шукайте нові шляхи наближення до своєї мрії. Поміркуйте, яка була ймовірність, що відбудеться саме так, і  чи можна було щось зробити, аби покращити результат?

Також згадайте свої досягнення (у навчанні, спорті тощо ). Чи легко вони далися? Уявіть себе в ситуації, коли мети досягнуто. Опишіть свої позитивні емоції й закарбуйте у пам’яті цей образ перемоги. Такі психологічні  методи можна використовувати, щоб покращити результат і сміливо йти до цілі.

 
  • У процесі вступу дитини важливою є роль батьків. Трапляється, що коли дитина зазнає невдачі (не вступила на бюджет, до прикладу), сім’я, замість підтримати, ще більше емоційно тисне на неї. Як порадите у подібних ситуаціях поводитися батькам?

– Батьки  повинні пам'ятати, що не можливо контролювати все: ніхто не в змозі повністю передбачити та спрогнозувати життєві ситуації. Батьки мають знати, що відмінний результат  не єдино можливий. У жодному разі не потрібно вішати  ярлик невдахи на свою дитину. Обговоріть з дітьми ситуацію і вра­хуйте цей досвід у майбутньому.

По суті, наші діти не прос­то складають іспити з навчальних предметів – вони вчаться долати труднощі. Це є випробуванням характеру, сили волі, уміння  проявити себе, не розгубитися та впоратися із хвилюванням – цього неодмінно треба вчити та вчитися. Так чи інакше, це тренування тих випробувань, яких не можливо уникнути у  школі життя. Просто вірте у свою дитину, дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

  • Для абітурієнтів, які все ж подолали ту довгу смугу перешкод, що зветься вступною кампанією, і стали студентами вишу, починається новий етап їхнього життя. Як емоційно пристосуватись до нового статусу, адже це і нове середовище, і новий колектив?

– Одною з основних проблем першокурсників, поза всяким сумнівом, є хвилювання з приводу того, як складуться  стосунки в новому колективі: чи вдасться знайти друзів, чи вийде влитися у колектив, завоювати авторитет серед однокурсників.

Університетський колектив дуже відрізняється від шкільного. У школі, як правило, давно склалися стосунки і сформувалася ваша певна репутація, та тепер старі напрацьовані стереотипи вже не діятимуть. Новизна лякає і водночас надає нові можливості. Адже саме за ситуації, коли однокурсники та викладачі зовсім вас не знають, можна спробувати щось нове!

Добре, що в університеті ви  зустрінете людей, які обрали той напрям, що й ви. Це означає, що у вас знайдуться спільні інтереси. Якщо ви дуже хвилюєтеся, важливо пам'ятати, що цей колектив є новим абсолютно для всіх, тому перейматися, відчувати дискомфорт і незручність перед тим, як увійти у нове середовище, абсолютно нормально. Але вже  перша сесія покаже, що однокурсники і особливо одногрупники  –  одна велика сім'я.

  • Нерідко студентам доводиться покидати рідний дім і починати життя у новому місті, де поруч нема найрідніших людей. Це спричиняє душевний дискомфорт. Що порадите за такої ситуації?

– Це питання адаптації, адже  кожна людина боїться змін. Цей страх виникає, бо  змінюється звичний уклад життя. Студент, який починає жити та вчитись у новому місті, отримує повну свободу. Свобода – це, у першу чергу, самостійність: самому доводиться відповідати за вчинки, слова та дії. Але головне – не боятися змін, розуміти, що ви розвиваєтеся, йдете вперед. І кожен, безумовно, створює свій власний мікроклімат. Тут доречно намагатися знайти шляхи зміцнення свого почуття безпеки через спілкування з родиною та близькими людьми, друзями та викладачами.

  • Студентське життя – це й певні навантаження для студента. Особливо важким є період адаптації до нового режиму дня. Як рекомендуєте студенту пристосовуватися до нього?

– Перш за все потрібно визначитися  з тим, що вам знадобиться для переходу на інший курс. Все інше можна сміливо відкинути, точніше, скоротити. Іншими словами, виділити  для себе пріоритети у справах. У першу чергу виконувати ті завдання, які вбачаються вам важливими в довготривалому плані. Навантаження на першому курсі дуже велике, тому потрібно  зменшити споживання стимулюючих речовини (кава, чай, шоколад, кола, сигарети), не навантажувати ними організм – він і так напружений.  Краще  розподіляти свій день, плануючи додатково час на відпочинок, саморозвиток, хобі, спорт, спілкування з друзями.

  • Трапляється, що студент в перші дні чи місяці навчання може дещо розчаруватися в обраній спеціальності: його уявлення про неї не збігаються з дійсністю. На чому треба акцентувати свою увагу у навчальному процесі, аби уникнути розчарувань?

– Не думаю, що з перших днів чи місяців навчання студент відчує розчарування у спеціальності. Інша справа, що перший рік студент вивчає предмети, які є базовими для освіченої, ерудованої людини з вищою освітою. На перший погляд може здатися, що не вистачає інформації у фаховій сфері. Якщо так, то  завжди можна відвідувати тренінги, курси, читати додаткову фахову  літературу тощо.

Ірина Фрідманська,

студентка відділення журналістики,

для Медіацентру УжНУ




МЦ-інтерв’ю | 30.07.15 | Додав Lucky | 1039 | 4.0/4

Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики