Нещодавно студентки ІІІ і ІV курсів німецького відділення Інституту іноземної філології УжНУ Олександра Німец та Юлія Шепіда повернулися зі стажування в Німеччині. Про особливості їхньої практики та перебування за кордоном – в нашому інтерв’ю.

• Що особливого було в стажуванні в Німеччині. Як довго там пробули, що саме робили?

Ю.Ш.: – Стажування відбувалося в рамках партнерства Ужгорода і Дармштадта. Особливістю цього стажування є те, що ми були запрошені не якоюсь громадською організацією чи установою, а людиною, яка добровільно і власним коштом щороку запрошує студентів німецької філології на мовну практику. Наше стажування було організовано таким чином, щоб усебічно ознайомитися з різноманітними установами. Крім того, аби поглибити наші знання, щодня оглядали тутешню пресу, виконували завдання пана Обера, в помешканні якого проживали. За фахом він лікар, нині вже на пенсії.

О.Н.: – Стажування в Німеччині тривало 3 тижні – з 27 березня до 17 квітня у місті-побратимі Дармштадті (федеральна земля Гессен). Жили безпосередньо в німецькій сім’ї засновника і керівника програми, у якій ми брали участь, – пана Обера. Його проект для ужгородських студентів, які вивчають німецьку мову, діє уже 13 років.

Ми мали нагоду не тільки застосувати свої знання з німецької мови, а й ознайомитися з особливостями життя в Німеччині. Побували не тільки на екскурсіях до різних місць краю, в якому проживали, а й відвідали такі державні інститути, як суд, міський парламент, франкфуртська біржа, центральний німецький телеканал ZDF, станція управління супутниками земної кулі ESOC, очисні споруди міста. Не менш цікавим було відвідання репетиції цирку, театральної оперети та екскурсія за лаштунки театру міста Дармштадта. Програма була насичена і досить складна, однак нас підтримували наші однокурсники, викладачі. Найбільше порад нам давали наші куратори – доцент Іван Іванович Чолос та завідувач кафедри німецької філології, доцент Ольга Михайлівна Гвоздяк.

• Як потрапити на це стажування?

О.Н.:  – З кінця листопада на дошці оголошень кафедри німецької філології є інформація про конкурс, і всі охочі студенти III і IV курсів можуть подати заявку на участь. У січні проводиться відбірний тур, визначаються стипендіати, які, власне, й поїдуть до Німеччини на мовну практику.

Ю.Ш.: – Особисто я звернула увагу на інформацію з дошки оголошень нашого факультету з описом такої стипендії і вирішила спробувати свої сили в конкурсі. Відправила копію залікової книжки й автобіографію особі, чиї контакти були вказані на брошурі цієї програми. Згодом прийшла на співбесіду, а за кілька днів повідомили, що мою кандидатуру відібрали для стажування.

• Мали під час практики якісь проблеми?

О.Н.: – Під час практики не виникало якихось особливих проблем. Відстань від України до Німеччини немала, і ми їхали потягом. Були певні незручності по дорозі до Німеччини: програма складена так, що наш маршрут пролягав через Польщу, бо ми мали ще екскурсію Вроцлавом. На щастя, це єдина відносна проблема.

Ю.Ш.: – Чесно кажучи, проблем як таких не було. Звичайно, німецька «правильність» спочатку дивувала, але згодом я звикла до того, що німці прямо говорять те, що думають, але не аби образити, а щоб пояснити, як слід поводитися в тій чи тій ситуації. Тому не можу сказати, що під час перебування в Німеччині в мене виникали проблемні ситуації. Головне – бути відкритим, питати й обговорювати те, що тебе цікавить чи непокоїть.

• Що найбільше запам’яталося і здивувало в Німеччині?

О.Н.: – Найбільше запам’яталися німецька гостинність, пунктуальність, точність і ретельність у всіх справах, а також якість їхніх товарів. Все подобалося, і було непереборне бажання побільше спілкуватися з молодими людьми.

Ю.Ш.: – Порядок, виваженість німців, їх працелюбність і вміння насолоджуватись життям не могло не дивувати. Вразила чистота вулиць і небачена для нас, українців, відкритість і простота тутешніх політиків. Сподобалося все, але під час стажування я хотіла хоч трохи поспілкуватися з моїми однолітками і порівняти їхнє студентське життя з нашим. Відвідуючи багато різних установ, ми не мали такої можливості.

• Чи хотіли б повернутися, а може, й залишитися назавжди в Німеччині?

О.Н.: – Питання про повернення до Німеччини залишається для нас актуальним. Я хотіла би ще спробувати попрацювати в Німеччині, але життя там, на мій погляд, досить складне. Кожна людина, що живе за межами свого краю, сумує за рідними і близькими, за землею, де вона народилася, навіть за водою і повітрям, що живлять її серце наснагою, а душу – світлими почуттями і легкістю.

Ю.Ш.: – Повернутися хотілося б, але не впевнена, чи змогла б залишитися там назавжди. Звикнувши до тутешнього ритму життя, мені, як не крути, бракувало б сім’ї, друзів, посиденьок з одногрупниками. Німці ведуть більш закритий спосіб життя і тримають дистанцію з незнайомими людьми. Можливо, тому мені комфортніше в Україні, але це не заважатиме й надалі подорожувати Німеччиною і брати участь в різних програмах обміну. Крім того, хочеться подякувати пану Оберу, ініціатору і керівнику стажування, який подарував мені можливість на три тижні зануритися в європейське життя і проникнутися тонкощами німецького менталітету.

• Що би побажали студентам, що вирішили стажуватися за цією програмою?

О.Н.: – Нашим наступникам я би хотіла порекомендувати обов’язково скористатися чудовою можливістю потренувати розмовні навички безпосередньо в природному мовному просторі. Ця програма – важливий крок на шляху до самостійності, відповідальності не тільки за особисті речі, а й за власне життя та здоров’я. Досвід, набутий під час мовного стажування, дуже цінний для нас і корисний. Не треба боятися експериментувати, таким чином можна найкраще навчитися покладатися на себе Й самостійно вирішувати проблеми.

Ю.Ш.: – Студентам, які стажуватимуться в Німеччині, хочу порадити завжди бути уважними, відкритими й старатися підтримувати розмову, дискусію. Людині, яка організовує вам таку програму, цікаво все: від політичної ситуації у вашій країні до ваших інтересів і хобі. Ну і, звичайно, слід жити так, як це роблять німці: бути ввічливими, не спізнюватися, не смітити на вулиці чи в громадському транспорті, сортувати непотріб і дотримуватися порядку.

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ