Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в звичайні навчальні заклади – це глобальний процес, який реалізується і в Україні. Його основою є готовність суспільства і держави переосмислити ставлення до інвалідів та осіб з обмеженими можливостями здоров’я для надання рівних з іншими можливостей у різних галузях життя, зокрема й в освіті.

Реформа освіти в Україні зумовила й зміни у спеціальній освіті для дітей з особливими потребами, а саме – залучення їх до навчання в найближчому за місцем проживання навчальному закладі.

Визнано, що діти в таких умовах ліпше адаптуються до навколишнього середовища, краще оволодівають соціальними навичками, почуваються більш самостійними, потрібними в суспільстві. Тому за останні роки в українських школах і дошкільних закладах, відповідно до європейського досвіду, провадиться інтегроване та інклюзивне навчання, починає діяти спільне освітнє середовище для дітей з особливостями психофізичного розвитку та їх здорових однолітків. Для організації такого спільного навчального процесу потрібні фахівці-освітяни з відповідними професійними знаннями та добрим, люблячим серцем.

Саме таких фахівців за спеціальністю «Спеціальна освіта», спеціалізацією «Олігофренопедагогіка. Логопедія» почали готувати з вересня 2016 року на факультеті здоров’я людини УжНУ. До навчання на VI курсі приступили 20 студентів, окремі з яких вже мали досвід роботи з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку, інші обрали цю професію, усвідомлюючи її актуальність та суспільну значущість.

Навчання було дуже напруженим, адже впродовж першого семестру треба було опанувати весь теоретичний матеріал. Студенти вивчали такі дисципліни, як «Корекційна психопедагогіка»,  «Діагоностика та корекція розладів спектру аутизму», «Педагогіка інклюзивної освіти», «Логопедична корекція специфічних шкільних навичок» та інші професійно орієнтовані предмети.

Другий семестр почався з проходження педагогічної практики в спеціальних школах, спеціальних та інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів. Протягом цього часу студентам треба було показати вміння налагодити контакт із дітьми, що мають вади психофізичного розвитку, підготувати і провести урок та виховну годину, підготувати психолого-педагогічну характеристику учня, реферат з методичної роботи. Студенти працювали у спеціальних класах Ужгородської ЗОШ І–ІІІ ст. № 8, інклюзивних класах Ужгородської ЗОШ І–ІІІ ст. № 20 – ліцеї «Лідер», Чертезькій, Домбоківськиій, Мукачівській спеціальних школах-інтернатах. 

Діляться, що цікаво було проводити уроки, особливо у молодших класах, організовувати прогулянки та ігри з дітьми на свіжому повітрі, спілкуватися, відповідати на питання підлітків. І хоч учні у студентів-практикантів були «особливими», поведінка їх здебільшого така, як у здорових дітей: вони теж люблять хороші оцінки, пустувати, гратися, малювати, слухати казки та цікаві розповіді. Студенти переконалися на практиці, що учні з порушеннями психофізичного розвитку завдяки професійній роботі фахівців зі спеціальної освіти можуть успішно інтегруватися у спільноту, частина з них може вчитися разом зі своїми здоровими однолітками у звичайних школах, тому обрана ними професія є особливо необхідною та актуальною саме тепер.

Пропонуємо враження студентів від практики.

«Практика в навчальному закладі допомогла здобути практичні уміння і навички в роботі з дітьми, що мають порушення розумового розвитку, випробувати себе на посаді вчителя-дефектолога та вихователя в спеціальному навчальному закладі. Тепер я знаю, що до такої роботи готова» (Тетяна Зеленкін).

«Ще раз переконалася під час педагогічної практики в правильності відомого твердження: «Теорія без практики мертва…». В Ужгородській школі № 20 я відчула величезну відповідальність і побачила наполегливу роботу педагогів та адміністрації школи щодо організації інклюзивного навчання. У цьому закладі створено сприятливе середовище, всі умови, за яких «особливі» діти відчувають свою значущість і можуть брати посильну участь у всіх шкільних справах. Тут вони є повноправними членами шкільного колективу, що дає їм змогу розвиватися емоційно і ментально. А чи не це є визначальним для їх успішної інтеграції у соціум?» (Сніжана Туряниця).

«Під час педагогічної практики здобула величезний позитивний досвід. Я зсередини побачила проблеми, здобутки, перспективи та труднощі навчання дітей з особливими потребами, особливо в режимі інклюзивного навчання. Впевнена, що фах вибрала правильно» (Мілана Потушняк).

«Ми проходили педагогічну практику в спеціальному класі для дітей із порушенням розумового розвитку Ужгородської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №8, який функціонує на базі медико-соціального реабілітаційного центру дітей із інвалідністю «Дорога життя». Під час занять і спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами ми переконалися в тому, що обрали гідну і вкрай потрібну професію. Допомагати дітям зробити їх життя більш цікавим і пізнавальним є одним із завдань вчителя-дефектолога» (Ян Утьосов та Марія Утьосова).

«Я працюю вчителем уже 10 років. Закінчила педагогічне училище та педуніверситет. Коли прийшла до школи, то вважала, що рівень моєї підготовки є перфектним. Але я помилялася… Уже тоді в нашому навчальному закладі була так звана «стихійна інклюзія», бо в нас навчалися діти з реабілітаційного медико-соціального центру «Дорога життя». Ось коли я зрозуміла, що зі своїм червоним дипломом я безсила. Години консультацій з фахівцями, колегами, семінари не давали відповідей на всі мої запитання щодо специфіки навчання дітей з психофізичними вадами.

З кожним роком переконувалася, що без спеціальної освіти неможливо якісно вчити дітей з особливими освітніми потребами. Європейський досвід, сучасна державна політика в галузі освіти вказує на зростання попиту на фахівців-дефектологів. Тому я вирішила здобувати фах за спеціальністю «Спеціальна освіта», бо дефектологи потрібні в освітніх закладах. Я впевнена, що фахівці-дефектологи, які закінчать факультет здоров’я людини УжНУ, будуть добре підготовлені до практичної роботи і запитані на сучасному ринку праці. Кожна дитина має право на якісну освіту, яку їй допоможе здобути педагог-професіонал» (Воротинцева Олена).

За інформацією факультету здоров'я людини