• Розкажіть, будь ласка, про членів Вашої наукової групи, їхні досягнення. Чи задовольняли вони свою допитливість в Італії за державний кошт?

– До складу нашої групи входили кандидати наук Роман Голомб, Олександр Кондрат та Наталія Попович, які є плідними науковцями: з 2010 року виграли 5 міжнародних ґрантів на дослідження в Synchrotron-Trieste. Синхротрон – це один з типів резонансних циклічних прискорювачів, досить великий за розмірами. Наприклад, орбіта пучка має постійний діаметр понад 400 метрів. Про нього можна скласти собі уявення з наведеної схеми.

Синхротрони використовуються в рентгеноструктурному аналізі, для літографії, при дослідженнях поверхні твердих тіл тощо. Під час останньої поїздки ми досліджували поверхні плівок графеноподібних матеріалів.

У Європі всього 16 синхротронів, у світі – близько 40. Виграшем ґрантів завдячую високій кваліфікації співробітників групи: Роман Голомб, до прикладу, входить до числа 30 кращих молодих учених України. Про якість його досліджень свідчить той факт, що під час стажування у провідній спектроскопічній лабораторії Швеції на її запрошення він був делегований стороною-господаркою на урочистості зі вручення Нобелівських премій.

Шкодую, що в дослідженнях не взяв участі ще один член групи – аспірант Степан Петрецький, оскільки перебував у той час у Словаччині, працюючи над нещодавно виграним ґрантом. Про науковий рейтинг членів нашої групи можна дізнатися з сайту www.researchgate.net.

Стосовно другої частини запитання, то тут результати не такі блискучі, оскільки в нашій державі закордонні відрядження не оплачуються з 1991 року. Хоча зауважу водночас, що в системі МОН України проходить період становлення й удосконалення методики конкурсного відбору наукових проектів з урахуванням індексу цитування робіт заявників. Тому є сподівання на кращі зміни найближчим часом.

• Тоді що сприяло і допомагало вашій поїздці?

– Після кожного виграного ґранту під час підготовки наступного на нас уже працював авторитет публікацій на основі аналізу результатів попередніх досліджень у високорейтингових журналах. На авторитет групи працювали також систематичні усні доповіді перед науковою аудиторією в Італії, які робили члени групи з викладом результатів і стану досліджуваної наукової проблематики.

Якщо дорожні витрати і добові за двома першими виграними групою ґрантами компенсувала сторона-господарка, то наступні поїздки відбувалися в режимі наукового волонтерства. Сторона-господарка в рамках виграного ґранту виділяє тільки час на виміри: 24 години в день упродовж 6–8 днів. Всі інші витрати з 2012 року – за власний кошт.

2012 року міжнародна організація ЮНЕСКО перевела Україну до числа розвинутих країн, тому допомога щодо оплати дорожніх витрат і добових припинилася. Добре, що цього року при поселенні за символічну ціну нам допомогли наші чеські колеги, а керівництво синхротону знайшло можливе в неможливому й оплатило талони на обід для однієї людини із запрошеною доповіддю.

Скажу, що при вартості обіду на рівні 10–12 євро це таки суттєво. Тож, як співають у пісні, кожен обід ми ділили. Правда не на 2-х, а на 4-х. Допомагав привезений з собою провіант і наявність кухні в помешканні. Чіткий розподіл обов’язків дозволяв витримати напружений 12–14-годинний робочий день протягом 8 днів.

• Чи варто тоді витрачати стільки зусиль, як Ви кажете, на наукове волонтерство?

− Відповідь однозначна: треба їздити. Нічого не варті в житті ті звання й здобутий статус, якщо ти не зумів допомогти піднятися своїм аспірантам, студентам, молодим колегам...

Нині, в умовах кризи, вкрай важливо, що перша особа університету реанімує науку в нашому закладі, показуючи особистий приклад в організації конференцій і провадженні наукових досліджень удома й за кордоном.

Якщо вдатися до аналогій, то аналітики футболу стверджують: аби футболіст досягнув високого рівня гри, він має набиратися досвіду в провідних світових клубах. Вважаю, що для нашої групи цього року таким став Synchrotron-Trieste.

• Наскільки будуть конкурентоздатними наші випускники з цього напрямку в Європі?

− Чому будуть? Уже є! Наприклад, троє випускників факультету − Наталія Цуд, Оксана Плекан та Віталій Феєр − працюють на синхротроні в Італії (Трієст, Elettra), двоє інших − у Німеччині: Віктор Лямаєв (Гамбург, European XFEL GmbH, Hamburg), Євгеній Овчаренко (Берлін, Department of Optics and Atomic Physics Technische Universität Berlin).

Індекс Хірша Наталії Цуд становить 17. За допомогою Інтернету легко пересвідчитися, що за цим показником вона, як науковий співробітник, могла би бути серед перших у рейтинговому списку не тільки науковців України, а й дійсних членів академії наук України.

Глибокі знання з фізики цих та інших випускників фізичного факультету, працьовитість, володіння 4–6 іноземними мовами забезпечують їм прохід через світові сита конкурсного відбору. В наукових закладах Праги, Будапешта, Дебрецена та інших міст Європи легко знайти наукові лабораторії, де суттєвий відсоток учених становлять випускники фізичного факультету. Керівники цих підрозділів жартують, що в їхніх колективах – міні-Ужгород.

• А які наукові результати вимірів?

− Розповім тільки про один із напрямів наших досліджень − «Фундаментальні фізичні дослідження поліморфних перетворень і окиснення поверхні наноструктурованих матеріалів для надшвидкого оптичного зв’язку». Якщо говорити популярно, то суть теми така: надшвидкий оптичний зв'язок буде одним із найбільш імовірних продуктів нового науково-технічного напрямку − фотоніки.

Нині на основі халькогенідних стекол уже виготовлено дослідні зразки оптичних чипів зі смугою пропускання 640 ГБайт/с. Такі пристрої дадуть можливість у майбутньому вирішувати надскладні завдання, починаючи від проблем фізики, біо- та генної інженерії й аж до моделювання змін клімату тощо.

Найбільшою перешкодою для практичного викорис­тання халькогенідних стекол у фотоніці відіграють наявні в їх структурі нанофазні включення реальгару. Реальгар змінює свої оптичні властивості під дією світла, що супроводжується окисненням поверхні. Стимульовані світлом процеси в наноструктурованих оптичних середовищах є небажаними, оскільки призводять до додаткових світлових втрат в оптичних чипах.

Надалі виявилося, що ця проблема є міждисциплінарною.

• Можливо, трохи докладніше...

– Класичний приклад поліморфного перетворення − вуглець-алмаз, відомий багатьом ще зі школи. Цей приклад, однак, далеко не єдиний. Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, наведу приклад з історії мистецтва.

На стародавніх єгипетських папірусах або середньовічних картинах, у місцях, де як пігмент було використано молекулярний кристал червоного кольору – реальгар, при тривалому зберіганні в природних умовах було виявлено зміну кольору з червоного на жовтий або ж з плином часу пігмент повністю вицвітав.

Наша група однією з перших методами оптичної спектроскопії, а потім і на синхротроні, показала, що при освітленні інфрачервоним і видимим світлом природних і штучних кристалів реальгару або стекол з їх украпленнями опромінення починає ініціювати поліморфний перехід реальгар-парареальгар. Останній кристал має жовтий колір, що й дає відповідь на зміну кольору пігменту в давніх витворах мистецтва.

Однак процес поліморфних перетворень реальгару в парареальгар при освітленні на повітрі супроводжується утворенням на поверхні наноструктурованих матеріалів білого на колір окислу миш’яку. Це чітко показали наші дослідження опроміненої видимим світлом поверхні наноструктурованих матеріалів з використанням синхротронного випромінювання. Тобто стає зрозумілою причина вицвітання місць на картинах, де був пігмент на основі реальгару.

Спираючись на нашу й наступні в цьому напрямку роботи, в дисертаційній роботі Андреї Маччині в Римському університеті інтенсивно почала вивчатися деградація реальгару, щоб виявити умови освітлення для збереження картин, що експонуються в музеях і містять пігменти реальгару. Тобто, крім чисто фізичного напрямку таких досліджень, можна додати й такі, як історія мистецтва, умови збереження культурних здобутків. Далі слід назвати напрями, пов’язані з мінералогією і екологією.

У природних умовах кристали реальгару і близько 160 подібних до них кристалів, перебуваючи у вулканічній магмі або в печерах, скелях, вимиваються водою, що спричинює забруднення миш’яком річок і водойм. У багатьох країнах світу ця проблема надзвичайно гостра, оскільки миш’як, розчинений у воді, що стікає з гір, має канцерогенні властивості. Тому спеціалісти з мінералогії та екології активно вивчають процеси розчинення реальгару і подібних до нього кристалів, визначають допустиму концентрацію миш’яку у воді тощо.

Для повної картини процесів деградації важливі початкові етапи окиснення штучних і мінералів, і стекол при збереженні в звичайних умовах, опроміненні і відпалі, чим ми й займаємося зараз. Для нас було приємною несподіванкою, коли в одному з журналів медичного спрямування виявили посилання на нашу роботу, пов’язану із дослідженням реальгару.

Виявляється, в китайській і корейській медицині реальгар застосовують для лікування меланоми. Проблема в тому, якими мають бути розміри порошків реальгару для лікування цього онкологічного захворювання і природно – стабільність порошків при їх збереженні. Вивчаючи, як нам здалося, суто фізико-хімічні процеси на поверхні наноструктурованих матеріалів, виявили, що результати наших досліджень придатні й для інших напрямів.

У новітніх проектах з використанням синхротронного випромінювання ми почали вивчати властивості штучних високочистих наношарів на основі графеноподібних матеріалів, одержаних нами в надвисокому вакуумі й стерильних умовах, важливих для створення нового покоління пристроїв сонячної енергетики.

Користуючись нагодою, вітаємо професора Володимира Міцу з 65-річним ювілеєм, бажаємо йому міцного здоров’я та великих успіхів у науковій діяльності!

_x_PS1 Нещодавно професор кафедри твердотільної електроніки фізичного факультету, а також професор кафедри інформатики та фізико-математичних дисциплін факультету інформаційних технологій Володимир Міца повернувся з Італії, де з групою своїх працівників провадив наукові дослідження. Враження від того, як поставлена науково-дослідницька робота в цій країні, Володимир Михайлович радо ділиться з нами._x_PS2 /live/2015/04/15mica/prof_mica_v_m_vistup_na_seminari.jpg_x_PS3 _x_PS4 _x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 _x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Завідувач кафедри інформатики та фіз.-мат. дисциплін_x_PS11 доцент О. Г. Лавер_x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Завідувач кафедри інформатики та фіз.-мат. дисциплін

доцент О. Г. Лавер