П`ятниця, 20.09.19, 17:04 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » Особистість

«КрЕмінь і КремІнь»
Дмитро Дмитрович Кремінь
21 серпня – ювілей у Дмитра Дмитровича Кременя, поета, публіциста, есеїста, перекладача, лауреата Шевченківської премії. Сьогодні наш земляк – гордість країни.

Батьківщина Дмитра Дмитровича – село Суха, Іршавського р-ну, Закарпатської області. 1970 р. він вступив до Ужгородського державного університету на філологічний факультет. У роки навчання і відбувся його поетичний дебют – спочатку в альманасі «Вітрила», згодом – у журналі «Ранок». Юний митець брав активну участь в роботі обласного літоб'єднання при Закарпатській організації СПУ, був членом художньої ради цього літоб'єднання – завідував секцією поезії.

Про своє знайомство з молодим, але дуже потужним талантом, згадує поет і прозаїк Василь Густі: «Я уже вчився в університеті, працював на обласному радіо і познайомився з Дмитром, коли він був ще у 10 класі ужгородської школи-інтернату. Знав його вже як талановитого художника (на нього дуже великі надії покладав Баконій, бо малював хлопець неймовірно). А коли прийшов зі своїми віршами, то надзвичайно мене вразив – і не тільки мене. Ввілявся в наше товариство одразу ж, а товариство, до слова, досить-таки пристойне: і Кешеля був, і Матола, і старші колеги наші – Василь Ігнат, Володимир Фединишинець, але всі його одразу прийняли. Не відчувалося взагалі, що це пише школяр: поезія у нього була на рівні з нами. Це не дуже в’язалося з його зовнішністю: такий тендітний хлопчина, як гірська квіточка, – сором’язливий, ніжний, вродливий.

Василь Петрович Густі
Дмитрові вірші були зовсім інші, ніж у нас: ми ще десь писали в давньому дусі, а у нього – новаторство з перших кроків. Колеги по перу казали йому «Ти камінь, Дмитре. Ти не тільки Кре́мінь, ти ще й Кремі́нь! Ти маєш бути твердим і не слухати нічиїх підказок, а самому робити так, як вважаєш за потрібне!». Пам’ятаю, у 1974 році у газеті «Молодь Закарпаття» опублікували його «Меморандум Герштейна». Тоді це було рідкісне явище, якщо де-не-де в пресі дали вірш уже визнаного поета, але вірш такий, що не суперечив панівній ідеології. Це ж була смілива філософська поема – як грім серед ясного неба! Дмитро, до слова, тоді мав лише 20 років.

На щастя, потужний злет Дмитра Кременя продовжував зростати й зростати. Бо буває часто в молодих поетів – сильний старт, а далі починається «розхолодження». Тут такого не сталося. Після закінчення університету його направили на роботу в Миколаївську область, і там, у тій літературній степовій школі, він заграв, як верховинський діамант – самобутній, неповторний. Тому закарпатці кажуть, що Кремінь – наш поет, миколаївці кажуть, що їхній, але в будь-якому разі, добре, що саме з нашого краю вийшов митець, яким сьогодні пишається вся Україна».


Саме там, на Миколаївщині, Дмитро Дмитрович став лауреатом Республіканської літературної премії ім. Василя Чумака, культурологічної премії ім. Миколи Аркаса, Всеукраїнської премії ім. Володимира Свідзінського. Крім того, його визнали «Городянином року» в номінації «Мистецтво», «Людиною року Миколаївщини», а також нагородили почесною грамотою Верховної Ради України.

Державну премію України імені Тараса Шевченка Дмитро Кремінь отримав за збірку поезій «Пектораль» у 1999 р. У тодішній промові поет сказав: «Я щасливий уже тим, що не вчився в поетичній школі п'яного дяка, не шукав просвіщення в хлипнівських малярів, не благав перепустки на Парнас у земляків із циновими ґудзиками, хоч холод таємних канцелярій проймав і мене з юних літ, і від колискової землі мене відлучали замолоду. Так, не вбили, не розстріляли, не замучили, не потягли на панську стайню, та хіба Шевченко не мріяв про свободу та життя? Ще рано думати, що наші Берестечко, Полтава й Крути — позаду... Та й там та й мені просяяв удалині берег України-Атлантиди, яка підніметься з дна тоді, коли наші душі встануть з колін, водою Дніпра змиємо із чіл тавра, змахнемо порох і попіл спалених століть України».

До ювілею відомого закарпатця ужгородське видавництво «Ґражда» готує потужний збірник його вибраних творів – це буде перша книга Дмитра Кременя, видана на Закарпатті.

Ірина Левіна



Особистість | 20.08.13 | Додав VIP | 1460 | 0.0/0
Теги: ювілей, Дмитро Кремень

Схожі публікації:


Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики