П`ятниця, 23.08.19, 20:43 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » Особистість

Столяр, що малює історію, яку вже не продаси, бо в ній живеш
Дмитро Чечко

Cвого часу він перемальовував світові шедеври «Ермітажу», тепер кабінет Дмитра Пилиповича, столяра, що працює в новому корпусі університету на БАМі, завбільшки метр на метр. Він продовжує творити свої маленькі шедеври. Місця у цій майстерні – на два стільчики і вузесенький столик. Але тут і ховається вся таємниця цього дивовижного чоловіка. Маючи вільну хвилину, він малює. Малює неймовірні речі. А ще думає і живе не так, як усі.

Завітайте!
Виставку полотен Дмитра Чечка, університетського столяра, розгорнуто на 5-му поверсі нового (недобудованого) корпусу УжНУ на БАМі. Митець зізнається, що для нього найбільше визнання – коли студенти натовпом приходять до його маленької майстерні та просять розповісти про картини. «На виставці представлені різні роботи: це Ісус з Хрестом, небезпечна праця бокорашів, побут горян, натюрморти і т.д. Для мене важливо зберегти у картинах історію, аби таким чином розповідати її прийдешнім поколінням!».

Якщо ви зійдете з п’ятого поверху на перший і попросите відвести вас до Дмитра Пилиповича, то зможете з уст самого художника почути про те, що він хотів сказати пензлем. І до того ж він із величезним задоволенням проведе для Вас екскурсію.

Він володар неймовірного голосу, унікального слуху: почувши один раз будь-яку мелодію, може її одразу відтворити на своєму синтезаторі. Ще пан Дмитро пише вірші. «Якщо сказати Вам по секрету, то мистецтво – це моє життя. Колись я думав: як можна писати на ходу музику, як ідеї можуть приходити, коли ти майже засинаєш. Тепер мені все зрозуміло: не раз, гуляючи чи під час керування автомобілем, зупинявся, аби змалювати те, що бачу. Уже не можу без малювання. Розумієте?! От, наприклад, зима кругом. А я піднімуся до себе на третій поверх, розкладу мольберт, намалюю ліс – і вже у лісі. Хіба це не казка?».

Художник зізнається, що талант малювати допомагає йому бути щасливим. Відтворювати те, що невимовно дороге серцю. «Я намалював багато чого з дитячих спогадів: своїх сусідів, друзів, батьківський будинок, дідуся. Словом, усе те, що з часом притлумлюється у пам’яті. У мене це інакше: завдяки своїм картинам можу поринати в дитинство й відчувати все так, ніби це було вчора! Мені вдається намалювати історію, яку вже не продаси, бо ти живеш у ній!».

Отакі «Бокораші»

Дмитро Пилипович малює все, повз що не може пройти байдуже. А такого зазвичай багато. «Наприклад, коли я пишу портрети, то людина повинна прийти на 9 сеансів. Ви зрозумійте, коли ти малюєш природу – це одне, а коли маєш справу з людиною, то її треба ще й глибоко зрозуміти й не інтерпретувати на свою манеру, як це відбувається у випадку із навколишнім середовищем, а зрозуміти, вловити мить істини цієї людини!».

Зізнається у власній дивакуватості: «У мене жінка великий грибар. Коли йдемо у ліс, вона завжди мені каже, щоб я йшов позаду, а то всі гриби потопчу, задивляючись навсібіч…».

У «кабінеті» Дмитра Пилиповича

Працювати столяром на БАМ він прийшов трохи більше шести років тому: «А що сидіти вдома? Ну малюватиму я декілька годин, а потім обкладу себе тими картинами і почну гордитися. Це не добре. Бо коли сидиш удома, то поволі зациклюєшся на собі. А тут мені добре. Кругом творчі студенти, викладачі, які не раз скажуть свою думку щодо моїх картин. І не думайте, що їх зауваженнями я нехтую. Думка, яка прозвучала, – це головне, я нею дорожу!».

Біля «Ісуса з Хрестом»

На питання, чи приносить захоплення мистецтвом доходи, він сказав: «У мене таке правило: якщо живеш у міру, то ти щасливий. Коли назбираєш надлишок – боїшся, аби тебе не обікрали!».

Тому він живе в міру, від того і щасливий. Знову переконуємося, що широта людського щастя, таланту не вимірюється розмірами кабінетів чи посадами. Тут справа у широті й глибині серця, а ще у везінні: чи дозволить доля займатися тобі тим, що приносить найбільше задоволення.  



Світлана Лапига

Фото, відео – Роберта Паппа




Особистість | 06.07.15 | Додав Путрашик | 922 | 4.8/5
Теги: Столяр-художник

Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики