Правда, інститутом цей структурний підрозділ іменується з 2012 року. А днями оприлюднено наказ про повернення його до структури факультету. Керує тут нині Іван Чопей – доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, у якого Медіацентр розпитував про важливість такого підрозділу в структурі вишу, а також новації, які цього року пропонують вступникам.

В ІНТЕРНАТУРІ УЖНУ Є НАВІТЬ СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ДЛЯ УПРАВЛІНЦІВ ТА УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА

• Яка Ваша думка щодо повернення УжНУ до структури факультетів, адже йдеться й про реорганізацію вашого інституту?

Це вирішувала не тільки відповідна комісія – ми теж робили певні пропозиції. Я вважаю, що створення інститутів в УжНУ відразу було помилкою. До прикладу, в Німеччині, не розуміють, що таке інститут: у них і поняття такого немає. Карловий університет також має факультети, входячи при цьому до топ-200. Інститути, як правило, педагогічні – до університету вони не мають стосунку. Університет відрізняється від інституту серйозною науковою базою. До того ж ми зіткнулися з тим, що оплата за навчання в інституті є нижчою, ніж на факультеті. Думаю, що нинішню реорганізацію можна назвати позитивною. Вітаю керівництво з таким рішенням.

• Скільки студентів сьогодні навчається в структурному підрозділі?

– Його діяльність варто розглянути за кількома напрямками. Перший – післядипломна освіта лікарів. Для того, щоб вони здобули спеціальність, а не лише медичну освіту, вступають до нас на шість кафедр: тривалість навчання 2–3 роки. Після цього мають змогу займатися практичною діяльністю. Післядипломна освіта передбачає набуття професійних навичок. За кордоном вона триває від 3 до 8 років. Україна впроваджує таку систему з 1991 року, але в нас навчання від 2 до 3 років.

Крім навчання інтернів, ми опікуємося й удосконаленням лікарів. Що п’ять років лікар повинен підтверджувати свою категорію чи підвищувати її. Для цього потрібно набрати певну кількість балів, що можна зробити під час місячних курсів на базі нашого факультету. За рік таке навчання проходить близько 850 лікарів.

Кількість інтернів майже не змінюється: щороку маємо від 250 до 300 осіб. Тож загалом у нас навчається понад 1100 медиків. Це наша основна діяльність.

Річ у тім, що після реформи охорони здоров’я у 1991 році УжНУ виглядав вишем із незакінченою медичною освітою. Того року в інтернатурі дозволили навчатися тільки 10 випускниками із 200 – усіх інших направили до Львова. Тож ми поставили собі за мету розширити власні можливості й самостійно навчати інтернів. Сьогодні маємо майж всі спеціальності, представлені в інших українських вишах. Це лише говориться так легко, а насправді за кожною спеціальністю стоїть комісія МОЗу, відповідні документи.

УжНУ надає професійну підготовку з усіх спеціальностей, які є в інтернатурі. Крім цього, маємо унікальні спеціальності, які мають лише поодинокі українські виші, до прикладу, спеціалізація для управлінців – головних лікарів, керівників відділень, є також спеціалізація з ультразвукової діагностики, дуже нині популярна. Пишаємося цим, бо одна справа – дозвіл, інша – науково-методичне, матеріальне забезпечення.

Думаю, що найближчим часом повернемо до структури факультету кафедру стоматології, яку в нас забрали колись. Річ у тім, що не можна навчати лікарів там, де є студенти.

Оскільки ми класичний університет, з 2000 року надаємо другу вищу освіту з дипломом спеціаліста. Ця діяльність у нас провадиться профільними факультетами. Маємо майже всі спеціальності, які існують в університеті. Чи не щорічно набираємо від 150 до 200 студентів для здобуття другої вищої освіти.

Я ДОЗВОЛИВ БИ ВІДМІННИКАМ ЗДОБУВАТИ ДРУГУ ВИЩУ ОСВІТУ БЕЗКОШТОВНО

• Які нагальні проблеми виокремите в структурі післядипломної освіти?

– Моє ставлення до заочної освіти критичне. Я вважаю, що за 40 днів навчання під час лекційних начиток і сесій не можна здобути хорошу підготовку. Тому найважливіше питання, яке сьогодні порушуємо, – підвищення якості навчання під час здобуття другої вищої освіти. Сподіваємося на проходження Закону «Про вищу освіту» у другому читанні, який надає більшої автономії університетам. Тільки тоді якість освіти буде вдосконалюватися.

Ще три роки тому ми просили внести доповнення до Положення про колективний договір. До прикладу, коли Форд заробив свій перший мільйон, давав величезні преференції працівникам свого автомобільного заводу. Ми хотіли зробити певні привілеї для дітей працівників університету. Сьогодні виникли проблеми з реалізацією механізму такого Положення, але я думаю, що найближчим часом розбіжності буде усунуто.

Також маємо певну неузгодженість із приймальною комісією через диплом бакалавра. Сьогодні він уже передбачає вищу освіту. За взірцем інших вишів ми приймали студентів з дипломом бакалавра для здобуття другої вищої освіти. Моя позиція така, що бакалавр має право здобувати другу вищу освіту. І сьогодні приймальна комісія готує відповідне положення, аби й надалі продовжити таку практику. Я взагалі дозволив би відмінникам здобувати другу вищу освіту безкоштовно, як це роблять у європейських вишах. У нашому ж Законі про вищу освіту сказано, що друга вища освіта є платною. Думаю, якщо ухвалити відповідне рішення, то можна було б зменшити оплату принаймні на 50 %.

Вдосконалити здобуття другої вищої освіти можна багатьма методами, один із них – уведення обов’язкових письмових іспитів. Розказують казки про корупцію. Нам приємно, що керівництво вишу на перше місце ставить боротьбу з нею, і ми це дуже підтримуємо. Скринька довіри, телефон довіри і письмовий іспит повинні бути у виші. Також пропонуємо ввести передекзаменаційні тестування. Має бути розроблена передтестова програма згідно з навчальними планами.

• На яких умовами триває вступ нині?

– Як правило, для того, щоб стати нашим студентом і здобувати вищу освіту, слід пройти співбесіду з профільного іспиту на профільному факультеті. За першу освіту нараховується певна кількість балів, а під час співбесіди вступники повинні набрати не менше, ніж 124 бали. Аби бесіда була об’єктивною, комісія готує з профільного іспиту письмові завдання. Як правило, у нас 10–12 осіб через цю співбесіду не вступає. Проте більшість людей, націлених на здобуття другої вищої освіти, такі критерії витримує. Така співбесіда-іспит буде збережена й цього року.

Також в УжНУ є відділ екстернату, яким ми займаємося. Така форм навчання доступна на окремих спеціальностях для студентів, які не можуть відвідувати заняття і сесії. Квота невелика – загалом не повинна перевищувати 5 % кількості студентів на відповідному напрямку.

• Які спеціальності, на Вашу думку, цього року матимуть найбільший попит?

– Вважаю, тенденція така: високий попит зберігається на економічні спеціальності, правознавство, англійську філологію, фізичну реабілітацію, а останні два роки ще й на математику. Ще одне наше ноу-хау полягає в тому, що ми провадимо набір до жовтня. У той час добираємо приблизно 50–60 студентів.

• Яких відомих своїх випускників пригадуєте?

– Кожен студент унікальний. Серед наших випускників є дуже цікаві люди, серед яких Василь Ярема – колишній декан юридичного факультету, Сергій Василенко – міністр із надзвичайних ситуацій. На англійській філології у нас навчалася пані Моніка Біганичова, дружина консула Михайла Біганича. Пригадую, вони обоє дуже серйозно ставилися до здобуття знань. Вимоги в нас серйозні, чимало людей відсіюємо через неуспішність.

ЛІКАР, ЯКИЙ ЗДОБУВ ДИПЛОМ МАГІСТРА, МОЖЕ ВІДРАЗУ ВСТУПАТИ ДО АСПІРАНТУРи

• Минулого року вступників до інтернатури направляли на навчання до інших вишів. На щастя, потім все обійшлося. Що буде з інтернами цього року?

– Нині розробляємо систему, яка працювала до цього часу, і, думаю, працюватиме тепер. Так що все буде гаразд

З серпня приймаємо документи до магістратури. Це теж одна з важливих переваг нашого підрозділу, хоч наразі ще не дуже популярна. Сьогодні магістерських програм на другу вищу освіту в Україні не існує. Ви можете здобути тільки диплом спеціаліста, але вже розпочався процес із організації відповідного навчання.

Для вступу до магістратури лікарям потрібно скласти два іспити – іноземну мову та спеціальність. Навчання закінчується захистом дипломної роботи. У медиків на ринку праці таке навчання наразі не дуже популярне, однак магістерські програми дуже заохочуються за кордоном. І лікар, який здобув диплом магістра, може одразу вступати до аспірантури. В іншому разі він має відпрацювати три роки.

Нині у нас в магістратурі навчається близько 60 лікарів. Щорічний ліцензійний обсяг – 40 осіб. Вступ до магістратури – через приймальну комісію, маємо розроблені відповідні тести. Ще одна особливість полягає у тому, що якщо контрактник при вступі до магістратури набирає більшу кількість балів, ніж бюджетник, то вступає на держзамовлення.

• Яка Ваша думка про новостворені центри сімейної медицини? Що змінюється для них із переходом до Науково-дослідного інституту сімейної медицини?

– Сімейна медицина – наша дитинка, яка народилася й постійно перебуває в реанімації. Кожен наступний міністр розповідає про важливість реформування первинної ланки і при цьому нічого не робить. У нас є окрема кафедра сімейної медицини, яку я очолюю. Наші доценти три рази їздили в Америку для понад 3-місячного стажування. Сімейній медицині надають чималого значення за кордоном через більшу ефективність та економічну вигідність. Але в мене складається враження, що кожен новий міністр охорони здоров’я в Україні відразу втрачає зв’язок з реальністю.

Сімейна медицина в Україні зроблена наполовину. Українці вже звикли, що, коли болить голова, не варто одразу телефонувати нейрохірургу, бо є сімейний лікар. Переваги сімейної медицини в багатьох речах: перше – це інтегративна функція. Наша медицина достатньо подрібнена: немає людини, яка би встановила інтегративний діагноз. Сімейний лікар порадить і, наче адвокат, захистить.

Точкові центри більшості нагадують заміни вивісок, тому що держава не хоче зробити останній крок. Я виступав з цим питанням у Верховній Раді. У своїй доповіді зауважив, що ніде в світі реформу сімейної медицини не робить Міністерство охорони здоров’я, яке не зацікавлене в цьому, бо не хоче віддавати кошти на первинну ланку. Сьогодні всього-на-всього потрібно ухвалити два закони: “Про сімейного лікаря” й “Про обов’язкове медичне страхування”.

Оскільки ми ініціюємо на всіх рівнях ухвалення цих законів, УжНУ один із небагатьох вишів в Україні зробив серйозний крок: треніговий центр сімейної медицини, де працюють два лікарі, які обслуговують від 10 до 20 тисяч населення, ми підпорядкували Науково-дослідному інституту сімейної медицини. Це означає, що ми готові взяти на себе функцію обслуговування всіх родин працівників університету, як тільки буде введена страхова медицина. Це була наша ідея, вже зреалізовано перший крок.

• Як Ви гадаєте, скільки людині треба вчитися?

– Вважаю, що інноваційні технології навчання мають проходити через усе життя. Традиційне навчання «викладач-аудиторія» відходить у минуле. Оскільки живемо в інформаційному суспільстві, наше завдання – вчити кожного через усе життя і направити його туди, де можна знайти знання. Вчитися потрібно все життя, щоденно, використовуючи при цьому нові інформаційні технології.

_x_PS1 Класичний університет передбачає багатоступеневу освіту – доуніверситетську і післяуніверситетську. Тож під час вступної кампанії УжНУ активно набирає студентів для здобуття другої вищої освіти. Тривалість такого навчання – 2–3 роки. Важливою є також післядипломна освіта інтернів та довузівська підготовка вступників. Усі ці напрями в УжНУ забезпечує Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, функціонуючи в структурі вишу з 1991 року._x_PS2 http://mediacenter.uz.ua/live/2014/06/46Chopej/P6249038.jpg_x_PS3 _x_PS4 _x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 _x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Наталія Каралкіна_x_PS11 _x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Наталія Каралкіна