Добігає кінця третя хвиля зарахування вступників на держзамовлення. Абітурієнтам залишаються лічені дні для того, щоб остаточно визначитися зі спеціальністю, з якою планують пов’язати своє життя. Анастасія, жителька Ізмаїла Одеської області, розповіла нам, чому вирішила навчатися за тисячі кілометрів від рідного дому і який фах обрала.

• У наш час багато вступників хочуть стати стоматологами, лікарями, юристами, перекладачами. Ці професії, на їхню думку, є престижними, високооплачуваними. Чому ти вирішила пов’язати своє життя з фахом хіміка?

– У шостому класі я стала найкращою ученицею в школі, й тато, щоб привітати з маленькою перемогою, подарував набір юного хіміка. Мене зацікавив процес змішування реагентів, отримання в результаті цього різних кольорів. Хімія, можна сказати, полонила ще з першого навчального заняття, а подарунок тата підштовхнув до її докладнішого вивчення. Звичайно, батьки давали поради, пропонували мені здобувати професію ветеринара. Уже хотіли й документи подавати, але я думаю, що це не моє, хоч і з тваринками вмію знаходити спільну мову.

• Наш університет далеко від Одещини. Звідки дізналася про УжНУ?

– Ще минулого року я дізналася про Ужгородський національний університет з інформаційної системи «Конкурс». На вибір цього вишу ніяк не вплинула ситуація, що склалася в нашій державі. У дитинстві я часто їздила з рідними до Болгарії, там мене зачарувала гірська місцевість, тому й зупинила свій вибір на Закарпатті. Тут, здається, ще вищі гори, свіже повітря. Батьки, до речі, не проти, щоб я вчилася так далеко від дому. Моя мама також свого часу була студенткою одного із західних університетів.

• Тобі з мамою до завершення третьої хвилі тимчасово надали житло в гуртожитку № 4. На якому рівні тут умови проживання, як порівняти, скажімо, зі студмістечком Ізмаїльського гуманітарного університету?

– Ночувати в гуртожитку добре. Вода цілодобово, хоч і холодна, бо не навчальний період. Кімната, в яку нас поселили, світла й чиста, на кухні також порядок. Порівняти умови гуртожитків УжНУ з ізмаїльськими поки що не можу, бо бачила лише приміщення, в яке нас поселили. Мама бувала в гостях у наших студентів: там перегородки в кімнатах, килими на стінах. Є гуртожитки в Ізмаїльському гуманітарному університеті з блочною системою, але коридори й самі кімнати там більші. У них мешкає зазвичай по троє осіб.

• Ви майже тиждень чекаєте на результати хвиль зарахування, щоб дізнатися, чи проходите на державне замовлення. Уже встигли роздивитися Ужгород? Чи бачили корпус хімічного факультету?

– Бачили, але всередину не заходили. Ззовні дуже красива триповерхова споруда, дворик гарний. Зате була в корпусі стоматологів, побудованому в модерному стилі. Юридичний факультет справив враження. Ужгород дуже красивий, європейський. Тут такі ж вузенькі вулиці, як і в Болгарії. Вразили ціни в їдальні міської лікарні. За 18 гривень обом можна покуштувати й перше, і друге, й десерт. У нас є такі лікарні, де взагалі їдалень немає, а якщо є – то більшість страв подають несвіжими.

• Вам, напевно, за останні дні часто доводилося спілкуватися в Ужгороді з незнайомими людьми. Яке враження справили на тебе закарпатці?

– Закарпатці дуже добре ставляться до приїжджих. Навіть здивувалася, коли ми запитали українською мовою, як пройти до економічного факультету, то одна жінка відразу перейшла на російську, бо чула, що ми відчуваємо певний дискомфорт, і навіть дорогу вийшла показати. У магазинах, автобусах, якщо просили про допомогу, зразу відгукувалися. Хороші люди на Закарпатті. Це тепер стало ще однією причиною, чому хочу навчатися саме в УжНУ.

Яна Тегза

для Медіацентру УжНУ