Михайло Васильович Троян розпочав свою трудову діяльність викладачем Мукачівського кооперативного технікуму, потім працював заступником директора Хустського педучилища з навчальної роботи, заступником директора Мукачівського педучилища із заочного навчання, старшим викладачем 2-річної партшколи при Закарпатському обкомі компартії України...

Із вересня 1953 року почав працювати на історичному факультеті УжДУ. Досліджував актуальні питання вітчизняної та зарубіжної історії – боротьби населення Закарпаття за соціальне і національне визволення та возз’єднання з Україною, визволення краю від окупантів у 1944 році. Важливе місце в його науковій спадщині посідають студії з історії Угорщини початку новітнього часу, історії замків, сіл і міст Закарпаття.

Ушанувати пам'ять великого науковця прийшли працівники кафедри історії України, декан істфаку Володимир Фенич, проректор УжНУ Роман Офіцинський, гість із Мукачева, доктор історичних наук Василь Гарагонич, донька науковця Ольга Троян.

У кожного, хто прийшов на відкриття, були свої спогади, велика повага й усвідомлення унікальності професора.

«Для мене й для багатьох інших він був духовним батьком. Михайло Васильович учив студентів чесності, порядності, вірності своїй справі, прививав повагу до всіх, хто тебе оточує. Його авторитет вічний. Це великий учений, його дуже добре знали за кордоном. Мав високу повагу й вітчизняних науковців. Я дякую долі, що мені випало таке щастя – бути його учнем. Він був м’якою, добродушною і сильною людиною. Хочу говорити об’єктивно: роками йдеться про те, що треба належно вшановувати пам'ять великих науковців нашого вишу. Ніхто цього не зробив. Сьогодні, завдяки керівництву факультету, кафедрі, маємо нарешті втілення побажань у життя», – з такими словами виступив доктор історичних наук, професор Дмитро Данилюк.

Доктор історичних наук Василь Гарагонич: «Зрозуміло, що про професора Трояна я б міг багато говорити і згадувати. Коли я тільки вступив до університету, Михайло Васильович був старший за мене на 36 років. Здавалося б, які можуть бути дружні стосунки між переляканим першокурсником і солідним професор, доктором наук, заслуженим працівником вищої школи УРСР?! Очевидно, є якісь незбагненні речі в житті, що творять із нами маленькі дива. Мене з ним, напевне, об’єднала і любов до історії, і любов до журналістики. Це велика людина, і я радий, що пам'ять про нього дуже бережливо охороняють на факультеті».

Сім’я Михайла Васильовича подарувала до іменної аудиторії його портрет, низку книг, з якими працював учений. Донька науковця, Ольга, зі сльозами на очах дякувала всім присутнім за те, що вони й до сьогодні шанують пам'ять її батька.

Аудиторія імені Михайла Трояна передбачена також для постійних спецкурсів, які проводить кафедра історії України. Планується створити ще й окремий експозиційний стенд із учнями науковця – тими людьми, які дістали від нього наукові імпульси й стали великими вченими.

Декан історичного факультету Володимир Фенич: «Задум створювати іменні аудиторії наших шанованих вчителів, професорів виник раніше. Але насправді це перша кафедра, і я вдячний цілому колективу за втілення проекту: гарно, скромно, зі смаком. Ця аудиторія одночасно поєднує в собі елементи виховання наших студентів, елементи патріотизму, елементи пам’яті до наших учителів. Безумовно, вона виконуватиме і практичне завдання: тут проводитимуться спецкурси чи семінари. Думаю, на історичному факультеті ми тільки почали відкривати такі аудиторії. Маємо задум створити подібне приміщення імені Ф. Потушняка та професора Івана Гранчака. Головне – ми повернулися до належного вшанування тих людей, які в розвиток факультету й університету загалом зробили неоціненний внесок».