| Головна » Усі публікації » Особистість |
«Залізна леді» дивиться на своє життя з усмішкою
Вже усталеним стереотипом є називати постійну усмішку, яка не полишає обличчя співрозмовника, американською. У нас же, розповідаючи про себе, більше прийнято акцентувати на труднощах, героїчних подоланнях перепон, кивати на важкі часи та недосконалу державу.
Зустріч з Ольгою Петрівною Кушніровою, колишнім доцентом кафедри мікробіології УжДУ, випускницею першого набору студентів в нашому університеті, повністю розвіює такі стереотипи. Озираючись на пройдений шлях, Ольга Петрівна зізнається, що зовсім не відчуває себе на свої роки. Та й не дивно. В цій жінці ще стільки енергії, життєвої сили та позитиву! Навіть згадуючи про свої численні недуги та прикрі випадки, вона завжди жартує та сміється. Порівнює себе із «залізною леді» Маргарет Тетчер через два залізні протези і, здається, на все дивиться з усмішкою. Хоча реальне її життя не було вже таким безхмарним. «Буржуазне» походження не сприяло легкій кар’єрі в радянські часи, а втрата у 45 років єдиного коханого чоловіка стала ще одним непростим випробуванням. Народилася Ольга Петрівна в Ужгороді, в сім’ї відомого економіста та юриста, крайового громадського діяча Петра Гаталяка. Але з трьох років і до вступу в університет жила в Мукачеві. Мати була вчителькою початкових класів, а бажання пов’язати життя з медициною виникло під впливом вуйка, котрий працював лікарем-терапевтом. Середню освіту здобула в мукачівській гімназії. Закінчивши її в 1945-му році на «відмінно», відразу вступила в УжДУ, який тільки-но розпочав своє існування. Перший рік, за словами пані Ольги, студенти вивчали лише загальні дисципліни на зразок біології, географії та історії КПРС. Поділ на факультети був радше формальним. Та вже взимку 46-го Ольга Петрівна стала повноцінною студенткою медичного факультету, який би теж закінчила на «відмінно», якби не одна четвірка на державному іспиті. На той час, розповідає жінка, до неї вже залицявся майбутній чоловік, і за день до іспиту вона не дочитала кілька питань із хірургії через похід у кіно. Після закінчення університету Ользі Петрівні запропонували роботу в галузі психіатрії та викладацьку діяльність на кафедрі мікробіології. Вибір впав на останню. І цій справі Ольга Кушнірова присвятила 34 роки. У Львівському медичному інституті захистила дисертацію, в якій досліджувала вплив йодистого калію на імунітет при променевій хворобі. «Я дуже любила саме викладацьку роботу, – розповідає пані Ольга. – І зараз згадую, як писала зі студентами курсові та дипломні роботи, шукала для них джерела». Найбільше приваблювала нашу героїню робота з людьми, пошук чогось нового, незвичного та оптимістичного. Згадуючи про свою роботу, Ольга Петрівна розповідає: «Найбільше мені запам’ятався один випадок. Наш (на той час) завідувач кафедри працював паралельно лікарем і направляв до нас деяких своїх пацієнтів, щоб ми виявляли мікроби, які спричинили ту чи іншу хворобу. Одного разу зовсім випадково, помітивши схожість аналізу пацієнта з колажем та малюнком в підручнику, виявила хворого на проказу. А ніхто й подумати не міг, що на Закарпаття потрапить ця інфекція». Із неробочих пригод О. Кушнірова також пригадує цікавий епізод. «Пам’ятаю, якось на 8 Березня зібралися з кафедрою відзначити це свято, а чим перекусити, не мали. Ось наш завідувач кафедри і запропонував зварити те, для чого у нас були інгредієнти, – холодець. Ми дістали м'ясо (на м’ясному бульйоні ми вирощували мікроби), додали туди агар-агар (продукт, який використовували для виготовлення твердого середовища для мікробів) – вийшов дуже навіть смачний холодець, яким ми і відсвяткували Жіночий день» (сміється). Крім роботи, в Ольги Петрівни є хобі. «Я дуже люблю розв’язувати кросворди, – говорить вона. – Це у нас, можна сказати, сімейне хобі. А в студентські роки я дуже любила баскетбол і була чемпіонкою області з цього виду спорту. Подобалось також подорожувати. Ну і, звичайно, домашнє господарство. Це завжди для мене було приємним заняттям, а не нудним обов’язком». Серед численних своїх студентів пані Ольга виділяє Івана Цурка, який згодом працював головним лікарем обласної клінічної лікарні, Володимира Брича, котрий досі займає посаду першого заступника начальника управління охорони здоров’я Закарпатської облдержадміністрації, Василя Вайнагія та інших. Кожен епізод розповіді Ольги Петрівни супроводжується кумедним випадком з життя, а доброзичлива посмішка не зникає з обличчя. Приємно, що жінка такого поважного віку все ще зберігає позитивне ставлення до життя та молодість в душі. З теплотою відгукується про колишніх студентів, які не забувають й завжди при нагоді надсилають листівки з привітаннями та запрошують на зустрічі випускників. Та це й не дивина. Саме таких, простих та щирих, які вірять у своїх учнів і у власну справу, які можуть не просто навчати, а й робити це цікаво, розважаючи та заохочуючи, студенти назавжди запам’ятовують, і з повагою та вдячністю розповідають про них вже власним вихованцям. Валерія Пащенко,
студентка відділення журналістики |
|
 Особистість |
 11.08.13 |
 VIP |
 1126 |
 0.0/0
|
|
| Теги: |
|
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
 0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики
Партнери
