Минув рік від кривавих подій на Майдані, які розпочалися 18 лютого мирною ходою протестувальників до Верховної Ради, а закінчилися десятками смертей і жалюгідною втечею Януковича. Час невпинно пролетів, а зміни, яких українці так сподівалися, за які боролися, десь забарилися. Нині перебуваємо у стані неоголошеної війни. Україна за рік втратила вже не одну Небесну сотню.

20 лютого у країні відзначали День жалоби. У Києві зібралося чимала кількість людей, аби вшанувати пам’ять загиблих. У нас, в Ужгороді, теж не забувають про Героїв. Ужгороді організували жалобну ходу містом, під час якої звучало «Герої не вмирають!», «Слава Україні!», «Героям слава!».

Маршрут ходи пролягав через набережну Незалежності й транспортний міст, проспект Свободи, вулицю Швабську, з виходом на площу Петефі та через Театральну й вулицю Корзо — до скверу Небесної сотні.

Заупокійна літію очолило духовенство академічного храму ім. св. Кирила і Мефодія Української богословської академії з участю духовенства інших храмів.

Цього ж дня в найбільшому виші Закарпаття встановили стенд, на якому усі охочі могли написати слова співчуття та жалю за загиблими. Студенти УжНУ пам’ятають своїх Героїв, дехто з них брав участь у Київському Майдані минулого року.

Ладислав Помпель, студент факультету суспільних наук, розповідає: «Сьогодні рівно рік з часу кривавих подій на Майдані, коли злочинна влада віддала наказ вбивати своїх же громадян. У ті дні загинуло більше сотні людей від вогнепальних поранень. Безліч досі вважаються такими, що пропали безвісти. Громадяни, які поклали своє життя задля нашого майбутнього, стали Героями Небесної Сотні! Головне наше завдання — не втратити свободу, яку вони для нас вибороли.

Ми маємо продовжити розпочату справу! Маємо повністю позбутися злочинної влади, яка ще залишилася в нас по містах. В такій складній для країни ситуації маємо знову згуртуватися, як під час Майдану, й докласти всіх зусиль, щоб вигнати московського окупанта з України! Кожен має внести свою лепту в розбудову нашої країни. Треба почати в першу чергу з себе! Пам’ятаймо наших героїв, адже Герої не вмирають!».

Аспірант кафедри адміністративного, фінансового, інформаційного та європейського публічного права факультету європейського права та правознавства Іван Полюжин каже:

«Євромайдан став викликом для багатьох. У суспільстві щодня спалахувала потреба, якісних змін. Із кожним днем вимоги Майдану як в Ужгороді, так і в Києві ставали все більш конкретними та рішучими. Майдан, який виник у Києві з євроінтеграційних мотивів, який набув нового змісту після жахливого побиття у ніч з 20 листопада на 1 грудня 2013 року, після буремної зими, особливо після 18-20 лютого 2014 року, врешті привів до влади нових людей, започаткував нову віху в історії українського народу, в тому числі українського парламентаризму.

Уважаю, що чимало вимог українського Євромайдану досягнуто —Україна тепер асоціюється з Європейським Союзом, чимало людей, які перебували при владі за часів так званого диктаторського режиму, позбулося посад, процес люстрації влади триває.

Але нині наша держава перебуває в настільки складному становищі, яке ми собі навіть не уявляли. Частина території окупована, відрізана від України, а на ще одному клаптику України відбуваються масштабні бойові дії, наслідками яких є масові жертви серед українських військових, добровольців, простих мешканців. Це надзвичайно велика ціна за європейські пориви нації.

Перемога Майдану 2014 року віщувала зміни і в суспільному житті, які затьмарила неймовірна хвиля боротьби за суверенітет на окремих територіях України. Мушу сказати, що ті надії і сподівання, які були відразу після перемоги Євромайдану, суттєво змінилися тепер. Ми перебуваємо у ситуації, коли потрібно вжити всіх можливих заходів для досягнення звичайного миру. Проте у нас, молодих українців, є завдання зробити все можливе, щоб у майбутньому, розповідаючи дітям-внукам про нинішні роки, не згадувати Крим, частину Донбаського регіону як колишні території України. Звичайно, що для цього треба чимало зробити, в тому числі, змінюючи суспільну думку мешканців згаданих регіонів.

Тож перемога Євромайдану стала не кінцевим результатом, а лише відправною точкою нового майбутнього України, майбутнього, до побудови якого повинен долучитися кожен у міру своїх можливостей, щоб те, за що боролися і полягли на Майдані та на сході України, стало немарним. Ми самі повинні будувати державу, за яку боролися наші діди-прадіди, і саме ми повинні передати її наступному поколінню».

Галина Риган

для Медіацентру УжНУ