Здобувати професійні навички на свіжому повітрі, та ще й посеред лісу, щастить студентам географічного факультету – третьокурсники кафедри лісівництва упродовж 4 тижнів проходитимуть навчально-польову практику в природних умовах.

Першого тижня в шахтинському лісі шістнадцятеро студентів під керівництвом старшого викладача Андрія Задорожного мали практику з лісової таксації – це перша з чотирьох практик, які лісівники проходитимуть цього літа.

Як виконувати таксацію (облік) дерева та цілого насадження студенти навчилися ще під час лекцій, а тепер закріплюють здобуті знання практикою. Крім того, мають визначати технічну придатність деревини, заміряти середній діаметр стовбура та визначати його висоту.

Студенти поділилися на бригади й заклали 3 пробні ділянки різного розміру, найбільша – близько 1,5 га, де число протаксованих дерев становило близько 800–900 одиниць. Також визначили кількість природного поновлення в насадженні, закладаючи пробні майданчики рівномірно по всій ділянці, та зробили матеріально-грошову оцінку насадження.

Студентка Габріелла Убрежі розповідає: «Нам пощастило з погодою: виконувати виміри, коли нема опадів, було зручно. На мою думку, ми досить непогано впоралися з нелегким завданням. Це одна з найважливіших дисциплін для фахівців нашого напрямку, тож до неї потрібно було серйозно поставитися. Хоча предмет і справді складний, командний дух допоміг налаштуватися на позитивні емоції і ми виконали всі завдання, працюючи злагоджено.

Враження склалися тільки позитивні, адже саме місце практики надихало: це ж ліс, природа. Але варто бути дуже обережним, бо в лісі й чимало небезпек: може впасти дерево, трапляються змії, комахи… Однак все це цікаво, а поставлені завдання та керівники не дають нам сумувати ☺».

Попереду в студентів ще три навчально-польові практики з різних дисциплін: озеленення, квітникарства та лісових культур. Молоді лісівники зізнаються: на свіжому повітрі працювати значно краще, ніж у лабораторіях. І хоча всюди є свої переваги й недоліки, такі заняття не лише зближують колектив, а й запам’ятовуються на все життя.

Ксенія Шокіна