Днями студенти-географи ІІІ курсу відвідали Закарпатський музей народної архітектури та побуту в рамках навчальної програми «Географія населення з основами демографії». Очолив екскурсію старший викладач кафедри фізичної географії та раціонального природокористування Борис Жулканич, ініціативу ж відвідати музей просто неба виявили самі студенти.

Досвідчені екскурсоводи та співробітники музею охоче розказували про всі наявні експонати та їх історію. «Розповіді були надзвичайно цікавими й збіглися в часі з вивченням теми “Етнічна географія”», – зауважив Борис Михайлович.

У музеї розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня та корчма. Загалом понад 14 тисяч експонатів. Із заходу на схід розташовані зразки житла і садиб закарпатців низовинних районів – долинян, на пагорбі – горян: бойків та гуцулів, а також споруди угорського та румунського населення. Побачене нікого не залишило байдужим – присутні активно ставили питання, дискутували.

Студентка-третьокурсниця Ольга Радь розповіла, що музей відвідала вже вдруге. «Колись була тут зі своїм класом і досі пам'ятаю ті незабутні враження. Люблю відвідувати такі місця, адже тут, у центрі Ужгорода, переступивши поріг музею, ніби потрапляєш у минуле і можеш краще уявити, як жили наші прадіди раніше, відчути атмосферу 18–19 століть.

Найбільше мене вразила архітектура церкви, дивлячись на яку, захоплюєшся роботою майстрів, які без каменю та позолоти, з дерева за допомогою звичайних інструментів створили просту, строгу і водночас витончену будівлю, яка простояла вже понад 200 років. Рекомендую всім, особливо жителям Закарпаття, обов'язково відвідати цей куточок минулого в Ужгороді».

Ініціатор походу Юлія Шароді поділилася: «Більшість студентів уже побували в музеї ще в школі, але в старшому віці все сприймається зовсім по-іншому: починаєш думати, як саме зробили ці хатинки, скільки сил вклали і скільки часу витратили на будівництво. Навіть із новітніми технологіями не всі можуть звести такі споруди.

На початку екскурсії ми запитали, чи багато тут відвідувачів – відповідь нас розчарувала. На жаль, екскурсії проводять хіба що для школярів молодших класів і для туристів з інших міст. Зовсім рідко виявляють бажання ознайомитися з минулим нашого краю саме студенти».

Голова СНТ географічного факультету наголосила, що такі екскурсії важливі для студентів будь-якого факультету. Користуючись нагодою, студенти висловлюють безмежну вдячність улюбленому викладачу Борису Михайловичу Жулканичу за те, що підтримав ідею та допоміг її реалізувати.

Віра Лабич,

фото Юлії Шароді