Українська асоціація студентів-медиків була створена минулого року. Вона складається з шести комітетів, кожен з яких має свою тематику: комітет з питань охорони здоров’я, комітет з питань медичної освіти, два комітети з обміну – професійного та дослідницького, комітет з питань репродуктивного здоров’я і профілактики ВІЛ-СНІДу, а також комітет з питань прав людини та миру.

Для того, аби робота організації стала продуктивнішою, треба було вступити до Міжнародної федерації студентських медичних асоціацій. Тож члени нашої спілки вирушили до Тунісу, де якраз і відбувалася Генеральна асамблея цієї федерації, аби подати свою кандидатуру. Докладніше про це розповів студент медичного факультету УжНУ Володимир Смоланка, який і їздив презентувати нашу країну:

«Ми брали участь у першій Генеральній асамблеї Міжнародної федерації студентських медичних асоціацій, що об’єднує 113 асоціацій зі 109 різних країн світу. Вони провадять свою політику у сфері медичної освіти, охорони здоров’я тощо на рівні студентів. На їхню думку зважають у Всесвітній організації охорони здоров’я та в більшості міжнародних медичних організацій. Крім того, вони влаштовують обмін студентами, відповідно, якщо у студентів є цікаві ідеї, проекти, забезпечують фінансування через ґранти (із можливістю надання цьому проектові статусу міжнародного із залученням студентів з інших країн).

У Тунісі відбулася 63-а Генеральна асамблея цієї федерації. Українська асоціація студентів-медиків брала участь у її роботі вперше. Саме на цьому форумі вирішували питання про вступ нашої асоціації до міжнародної. Представників України було двоє – я та Євген Назаренко з Харкова.

Нашою головною метою був саме вступ до асоціації, проте, коли ми приїхали, з’ясувалося, що в нашій реєстраційній формі не був заповнений один пункт, через це вона ставала недійсною: ми не вказали тип членства, на який претендуємо, а їх є три – кандидат у члени, асоційований і повний член. Ми розуміли, що можемо претендувати лише на кандидата в члени Федерації. Відповідно, аби не «пролетіти» через таку дрібницю, потрібно було скасувати цей закон Федерації (хтось із її членів мав подати таку пропозицію, а потім усі представники голосували «за» чи «проти»). На щастя, удалося досягти скасування цього закону, тож ми представили нашу асоціацію.


Через 2 дні було голосування. Крім нашої країни, затверджували ще кілька держав. Для того, аби асоціацію прийняли до складу Федерації, потрібно було мати підтримку хоча б однієї з держав-членів. Нам було особливо приємно, що наш вступ підтримало аж 25 країн, тоді як за інші держави проголосувало 2–3 представники. Очевидно, це пов’язано з подіями, які були на той час в Україні. До нас підходило багато студентів з інших країн: розпитували про ситуацію, розповідали, що на їхніх новинних сайтах у першій стрічці – події в Україні».

В Ужгороді члени асоціації разом із активістами вже двічі проводили скринінг людей на рівень цукру в крові, на артеріальний тиск, намагаючись виявити нові випадки цукрового діабету. Наступними планують провести обстеження студентів-медиків на виявлення гепатиту, гостроту зору тощо. Також майбутні медики розробили лекції для школярів 9–10 класів стосовно СНІДу, планують прочитати кілька таких уже цього місяця.

Ірина Левіна