25 березня у рамках ХІІ мистецького фестивалю «Березневі коти» в Ужгороді відбулася зустріч з українським художником, дизайнером і видавцем Ростиславом Лужецьким. Лекцію традиційно влаштували в культурно-історичному центрі «Совине гніздо», а її організатором стала освітня платформа «Nomen».

На початку заходу Ростислав розповів, що вперше в Ужгороді. Враження, вочевидь, хороші, оскільки в ході розмови кілька разів звернувся й до теми організації культурного простору центру Закарпаття – привернули увагу міні-скульптури міста.

Пан Лужецький згадує про те, як мав справу з Інститутом національної пам’яті. Тоді в Україні тільки починала розгортатися декомунізаційна програма, котра найперше зачепила проблему культурної спадщини. Саме тому, вважає пан Ростислав, обговорення сьогоднішнього питання є вкрай актуальним.

Лектор поділився з присутніми побажанням: хотів би, щоб у майбутньому в Україні вдалося зорганізувати серію культурних майстер-класів для чиновників. Тоді б фахівці в галузі мистецтва пояснили, що можна вважати проявами тоталітаризму і відповідно ліквідувати, а що є важливою пам’яткою історичного минулого.

Лекцію пан Ростислав Лужецький доповнював фотоілюстраціями, які презентували відповідний пам’ятник. Після розповіді про невдалі зразки в цій сфері мистецтва продемонстрував, на його думку, найкращі. Серед них – пам’ятники жертвам Голокосту – «Плити» у Берліні та взуття на березі Дунаю в Угорщині, монументи композитору Яну Сібеліусу у Фінляндії, невідомому чиновнику в ісландському Рейк’явіку, окремих визначним персонам тощо.

На думку пана Лужецького, мистецтво має бути концептуальним і нести глибоку ідею, а художник повинен уміти мислити, аналізувати й гідно реагувати на суспільні процеси. Саме тому гість переконаний у потребі зміни української освіти ще від початкового її етапу. Ростислав уважає, що все починається з дітей та їхнього виховання, а взірцями називає фінські та вальдорфські школи.

Насичена інформацією та власними роздумами Ростислава Лужецького лекція завершилася запитаннями від учасників заходу – цікавилися його поглядами на художню освіту, виховання майбутніх митців, «транскордонне» мистецтво в Ужгороді тощо.

Антоніна Чундак