Кореспондент Медіацентру побував на київському Майдані:

– Майдан Незалежності ось уже два тижні страйкує. Учора там удалося побувати й мені. Перше, що хочеться відзначити й що одразу впадає у вічі, – це те, як «прикрашають» українські ЗМІ стан справ на Євромайдані. Страйк, чи то революція, як багато хто вже каже, справді мирний. Люди не драматизують ситуацію, не вбачають у ній трагізму – вірять у реальність змін.

Найперше, вже навіть заходячи на Хрещатик, не можна сказати, що на Майдані відбувається щось екстраординарне: місто спокійне, воно продовжує жити своїм життям (хоча ще минулої неділі людське море витікало від самого парку Шевченка).

Біля пам’ятника Леніну, спроби розгромити який були минулих вихідних і на якому біля псевдоніма Володимира Ілліча приписали літеру «Ч», чергує восьмеро міліціонерів. На самому ж Євромайдані їх дуже мало: стоять осторонь і просто наглядають за тим, що відбувається. «Беркутівців» нема зовсім.

Пройтися між наметами – дух перехоплює від того, як люди у польових умовах підтримують одне одного. На кожному кроці – оголошення про необхідні ліки, харчі, одяг та іншу матеріальну допомогу. І час від часу таки з’являються ті, хто цю допомогу надає. Серед наметів представників областей розмістилося й кілька... з Мальти (навіть Мальта нам допомагає!). Чимало плакатів із гострими чи дотепними висловами стосовно кривавого розгону Євромайдану, стану в країні й ставлення до цього нашої влади.

Анастасія, студентка, яка неодноразово проводила свій день на Євромайдані, каже, що після першого дня мітингу здавалося, наче всі старання людей марні. «Думала, що все це політичний хід опозиції та провокаційні повідомлення, які поширювалися в соцмережах, – зауважує вона. – Але коли приходила на Євромайдан наступні рази, особливо в будні, як більшість людей на роботі, я бачила запал в очах страйкувальників, і зрозуміла, що українці – найкраща нація. Нас не поставити на коліна! Будемо боротися до останнього. Разом і до кінця!»

P. S. Відео записували вдень, ще засвітла, з технічних причин. А ввечері людей і справді побільшало – чимало з них приходило о 19-й, 20-й, після роботи, хоча б на кілька годин.