Днями в Ужгороді відбувся семінар на тему «Роми, інші національні меншини у ЗМІ», в якому взяли участь представники ромської, інших національних громад, а також запрошені студенти відділення журналістики філологічного факультету УжНУ. Методологія заходу базувалася на «anti-biased» підході, котрий полягає у «позбавленні звички сприймати світ через призму стереотипів». Такі семінари вже пройшли в Одесі, Донецьку, Запоріжжі.

Захід розпочали член секретаріату Європейського ромського конгресу, віце-президент міжнародного ромського жіночого фонду «Чіріклі» Земфіра Кондур, котра розповіла присутнім про медіаторів та особливості їх діяльності: «Медіатор – це посередник, незалежна, третя особа, що допомагає сторонам у вирішенні конфлікту. Для того, щоб бути ромським посередником, особа повинна мати навики спілкування та авторитет у громаді, серед представників місцевої влади. Медіатор виконує функцію своєрідного «мостика».

Розповіла пані Земфіра і про фонд «Чіріклі», зауваживши, що це міжнародна благодійна організація, назва якої у перекладі з ромської мови означає «пташка». Фонд засновано у 1997 році. Початком роботи стала діяльність його засновниць у Жіночій Раді при Ромській Асоціації в місті Ізмаїлі, яка опікувалася питаннями соціального захисту етнічних ромів у регіоні.

З того часу й донині засновниці фонду подолали важкий шлях від невеличкої регіональної команди аматорів до сучасного колективу професіоналів-однодумців, провели масу тренінгів, круглих столів та конференцій, залучили багатьох людей до активного громадського життя.

2004 року фонд здобув статус Міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий Фонд «Чіріклі». Своєрідним модератором семінару була журналістка, правозахисна активістка, незалежна тренерка, що співпрацює з Deutsche Welle, Ольга Веснянка: «Сьогодні ми будемо намагатися викликати довіру одне в одного – роми і журналісти – тому налаштовуємося на плідну працю».

Після вітальних слів усі по черзі знайомилися. Цікавою умовою представлення було сказати, у якому виді ЗМІ ви б працювали, якби була нагода стати медійником. Звичайно, на це питання відповідали всі, крім студентів-журналістів! Відповіді учасників були різні, проте більшість хотіла би стати фотографами. Цей оригінальний маневр модераторки трохи допоміг зняти напругу.

Відтак семінар уже проходив у формі запитання-відповідь. Говорили про кількість ромів на Закарпатті: офіційно зареєстровано, згідно з даними перепису 2001 року, 14 004 особи (найбільше в Україні). У Донецькій – 4 106 осіб, Дніпропетровській – 4 067 осіб, Одеській – 4 035. Учасники заходу зауважують, що ці цифри є далекими від реальності.

Найболіснішою темою заходу стало обговорення сприйняття ромів іншими національностями, зокрема українцями. Пані Земфіра розповіла «Про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року», котра була підписана Президентом України Віктором Януковичем 8 квітня цього року, і зауважила, що, на відміну від більшості національних меншин, роми не мають власної державності. Ромська національна меншина є другою за чисельністю, що зазнали геноциду під час Другої світової війни. Дискримінація ромів у деяких державах Європи спричинила послаблення їх інтегрованості та маргіналізацію. Все це призвело до того, що ромська народність є найбільш соціально вразливою національною меншиною в Європі.

Роми в Україні мають ті ж проблеми, що й представники цієї нацменшини в інших державах Європи, зокрема: низький освітній рівень, високий рівень безробіття, незадовільний стан здоров’я, відсутність у більшості ромів документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів. «Тому ми, медіатори, покликані допомогти у вирішенні цих проблем», – каже пані Земфіра. Прийняття Стратегії – це великий крок уперед, але поки що вона не діє. Адже її реалізація має здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також інших, не заборонених законодавством джерел, а кошти не надходять. Тому це питання залишається відкритим…

Також на обговорення було запропоновано питання про висвітлення діяльності ромів у ЗМІ. Зокрема, про те, що більшість видань вказують національність, зокрема у кримінальній хроніці. Учасниця семінару Євгенія Навроцька каже: «Не всі роми є шахраями… У криміналу нема національності».

Відтак переглянули фільм «Ромська мрія», знятий українським режисером Романом Бондарчуком. Це чотири історії про мешканців таборів Закарпаття. Цикл «Ромська мрія» – це дослідження українськими документалістами проблем ромів Закарпатської області.

Один із героїв фільму, Денис, виховувався в інтернаті, тепер веде тут музичний гурток. Живе у таборі в будинку тещі з дружиною і трьома дітьми. Але на роботу ходить лише в класичних костюмах з краваткою й до блиску начищених черевиках. Денис купив ділянку землі в селі, мріє збудувати там будинок і виїхати з табору.

Інший – Мирослав – працює в обласній телерадіокомпанії, знімає та веде щотижневу програму для ромів. Теми програм Мирослава охоплюють і спортивні змагання з участю ромів, і роботу ромських організацій, навіть історичні оповіді, які мають пробуджувати повагу до свого народу.

Діана мешкає у таборі «Радванка». Мати двох дітей від двох шлюбів не полишає мрії вивчитися й стати професійним хореографом. Діана веде танцювальний гурток у місцевій ромській школі. Жінка переконана, що нація припиняє своє існування тоді, коли люди перестають виконувати народні танці.

Рената народилася у таборі в Мукачеві. Вона здобула фах юриста в Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП). Нещодавно почала працювати в центрі правової інформації та консультації, створеному в колишньому будинку батьків дівчини. Уперше в історії мукачівського табору ромів безкоштовно консультує юрист.

Стрічка дала можливість ознайомитисья не тільки з історією головних героїв, а й побачити життя ромских громад, їх традиції, зрозуміти, що в силу менталітету та традиційності цього народу він потребує правового і юридичного захисту.

Герой фільму Мирослав Горват був учасником семінару, тож розповів, як воно – бути актором, а також про свою роботу: «Працюю на телебаченні з 2009 року журналістом ромської редакції телеканалу «Тиса-1», є представником Закарпатского обласного молодіжного ромського об’єднання «Романі черхень». Розповів активіст і про вплив ЗМІ на сприйняття ромів у суспільстві. Так, нещодавно у школі №13 виник конфлікт, оскільки через великий наплив ромських дітей їх туди просто перестали приймати. Після оголошення цієї новини у ЗМІ проблему почали вирішувати.

Наразі всі усвідомлюють, що проблем є багато, але будь-яку можна і треба вирішувати. Аби роми влилися у суспільство належним чином, потрібно ще багато часу, але механізм уже запущений, головне – не зупинятися.

Часто у людей виникають питання щодо єдиної ромської мови. На це відповіла завідувач лабораторії навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук Лариса Курач: «Є кілька діалектів, зокрема на Закарпатті розмовляють карпатським (включає й угорські слова, і лексеми ловарського діалекту, котрий уважається стандартом мови). Українсько-ромський розмовник також написаний з урахуванням особливостей цього діалекту. А чи порозуміються роми, які спілкуються різними діалектами? Думаю, що так».

Семінар довів, що потрібно ламати стереотипи і вчитися бачити більше, аніж нам намагаються нав’язати.

---

---