З ініціативи кафедри історії України УжНУ в Археологічному музеї ім. Е. Балагурі на міжкафедральному методологічному семінарі обговорили підходи до періодизації вітчизняної та всесвітньої історії як онтологічну проблему дослідження і викладання. До речі, останній методологічний семінар історики провели в альма-матер понад два десятиліття тому – 1996 року. Тож ідеться про поновлення кращих інтелектуальних традицій з урахувань сучасних наукових здобутків.

Свої напрацювання з обраної теми представив старший викладач кафедри нової і новітньої історії та історіографії Сергій Ганус. Зокрема, йшлося про категорію часу, способи й моделі, архаїчні та інноваційні підходи періодизації історії, поділ історичного процесу як інструмент пізнання минулого. Серед проблемних моментів – виділення меж періодів і переходів між ними, співвідношення загального й особливого, всесвітньо-історичного, регіонального і локального.

«Час – головна категорія і кількісна основа будь-якої періодизації, за допомогою котрої фахівці намагаються відповісти на два питання: з погляду дослідження історичного буття – на які періоди поділяти наявні зміни, а також із погляду викладання – чи відповідає періодизація об’єктивним історичним реаліям», – зауважив доповідач Сергій Ганус.

Відтак колеги обмінялися думками стосовно презентованого Сергієм Олексійовичем матеріалу.

Професор кафедри історії України Лариса Капітан поділилася своїм досвідом: «Коли читаю курс сучасної української історіографії, помічаю, як вітчизняні історики, намагаючись не відставати від зарубіжних колег, наслідують їх. Поширене судження, що нам варто і в підходах періодизації української історії брати за основу систематизацію всесвітньої, але розуміємо: і там не все так просто, готових відповідей немає. Є над чим працювати…».

Присутні студенти, аспіранти, викладачі визнали актуальність обраної тематики методологічного семінару. Так, доцент кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Надія Керецман підтвердила: «Порушена проблема – цікава, важка й вічна. Дискусія стосовно критеріїв періодизації завжди триватиме; це свідчить про те, що історія жива й розвивається. Бажаю, щоб обговорення не закінчувалися».

Загалом методичні й методологічні семінари історики УжНУ влаштовують задля висловлення проривних ідей і впровадження їх у наукову практику.

«Досягти результатів можна тільки за наявності критичної маси, яка зацікавлена у втіленні новаторських ідей та системному відстоюванні своїх думок. Важливу роль у поширенні перспективних напрацювань виконує молоде покоління вільних інтелектуалів, яке сповідує засади свободи наукової творчості. Сподіваюся: протягом року-двох перелом відбудеться й серед істориків, реалізуємо свіжі підходи, зокрема й ті, котрі висловлені на методологічному семінарі», – підсумував модератор заходу, завідувач кафедри історії України професор Роман Офіцинський.

Роман Андрійович також закликав присутніх пропонувати злободенні теми для наступного семінару. Матеріали таких періодичних зібрань планується подавати в науковому щорічнику «Тисячоліття – Millennia».

Ольга Брайлян