Базою практикантів була Великобичківська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів – велика подяка за це директору Михайлові Йосипчуку та вчителю Маріянні Богуславець (Павловській), випускниці істфаку УжНУ. Студенти розділилися на три групи на чолі з керівниками практики Василем Коцаном і Павлом Леньом, дослідником Василем Королем. Застосовували кущовий метод польових етнографічних досліджень. Заздалегідь розробили маршрути й запитальники, підготували технічні засоби.

Удалося опитати понад дві сотні інформаторів – людей від 40 до 90 років. Вели аудіозапис, фотографували співрозмовників, речові й писемні пам’ятки з приватних колекцій (понад 7 тис. світлин). Так, столяр Володимир Ревенко і бджоляр Ігор Гощук із села Луг детально розповіли про свої промисли, подарували рубанки-«гублики» і плетений вулик «шашаник». Олена Гуцул скрупульозно охарактеризувала народне вбрання жителів Верхнього Водяного. Вдалося порівняльне дослідження цвинтарів – гуцульського (Косівська Поляна), румунського (Біла Церква), у смт. Великий Бичків і с. Круглий, заснованому італійськими залізничниками.

Вивчаючи народну демонологія та магію, студенти плідно поспілкувалися із 6 знахарями. Виявлено два зошити із замовляннями – у селах Водиця і Луг. Це цілий пласт лікувальних замовлянь, зокрема проти укусу змії та для зупинки крові. Записано обряди зі шкідницької магії. Зібраний матеріал дозволяє окреслити межі поширення вірувань у вовкуна, чорнокнижника, гонихмарника тощо.

Учасники експедиції зібрали 18 пам’яток матеріальної культури: жіночу сорочку, спідницю, хустку, чоловічий капелюх, три взірці одягової вишивки, два рушники, серветку, два знаки весільного старости, веретено, два рубанки, вулик, ярмо, композицію «Квіти», виконану на дереві методом випалювання. Вивчили також колекції місцевих етнографічних та історико-краєзнавчих музеїв, а їх півтора десятка. Окрему увагу приділили здобуткам сучасних майстрів народної творчості (різьбярів, майстрів з коренепластики, художників, ткаль, вишивальниць).

Практиканти мали змістовне дозвілля. Відтворювали традиції святкування Івана Купала (плетіння і запускання у річку вінків з польових квітів, спалювання солом’яного опудала, стрибання через купальський вогонь). 17 липня, у День етнографа, студентів посвятили в народознавці.

Етнографічна практика на Гуцульщині стала захопливою мандрівкою, сповненою незабутніх вражень. Нині її учасники опрацьовують здобуті матеріали для 2-го випуску наукового збірника «Етніка Карпат». Фахова систематизація та каталогізація віднайдених артефактів спонукають до відкриття в УжНУ повноцінного етнографічного музею, що під опікою кафедри історії України слугуватиме платформою для різнопланових заходів вітчизняних і зарубіжних учених.

_x_PS1 Завершилася тритижнева етнографічна практика студентів-істориків УжНУ. З ініціативи завідувача кафедри історії України професора Романа Офіцинського вона пройшла у Рахівському районі. Об’єктами дослідження 24 другокурсників стали села Біла Церква, Великий Бичків, Верхнє Водяне, Водиця, Ділове, Кобилецька Поляна, Косівська Поляна, Костилівка, Круглий, Луг, Плаюц, Росішка, Середнє Водяне, Стримба, Хмелів. Охоплено й прилегле село Глибокий Потік Тячівського району. Загалом обстежено 16 населених пунктів._x_PS2 /live/2016/07/55istor/verkh.jpg_x_PS3 У Краєзнавчiй кiмнатi бiблiотеки с. Верхнє Водяне_x_PS4 _x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 _x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Василь Коцан,_x_PS11 заступник директора Закарпатського музею народної архітектури і побуту,_x_PS12 доцент кафедри історії України УжНУ_x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Василь Коцан,

заступник директора Закарпатського музею народної архітектури і побуту,

доцент кафедри історії України УжНУ