Після археологічних розкопок, етнографічних розвідок та роботи в архівах практика у школі – кардинально новий досвід. Інший, але не менш цікавий. Проведення уроків та спілкування зі школярами, робота в новому колективі – це те, що цього разу відчули на власній шкурі студенти-історики. Чим ще запам’яталася педагогічна практика, – дізнавалися журналісти Медіацентру.

Вчителювати до ужгородських школярів вирушили студенти IV курсу, завдання яких полягало не лише в проведенні уроків: окрім того, що самостійно мали підготувати й провести 5 занять, відвідували уроки інших вчителів, аби з практичного боку глянути на методику викладання історії, принципи оцінювання знань тощо.

До ліцею «Інтелект» (ЗОШ І–ІІІ ст. №11) на два тижні направили одразу чотирьох студентів, тож вони мали нагоду не лише відвідувати заняття інших вчителів, але й колег-однокурсників.

Один із них, Михайло Перун, розповідає: «І я, і однокурсники Василь Карпов, Микола Костевич та Наталя Белей, з якими разом побували на практиці в «Інтелекті», без сумніву, підтверджуємо, що педагогічна практика дає неоціненний досвід. Напевно, кожен із нас запам'ятає на все життя свій перший урок, який після дзвінка на перерву підлягав помірній критиці (доброзичливій і навіть трохи іронічній) з боку друзів та керівників практики – шкільних учителів історії.

Був страх забути підготовлений матеріал або не вкластися у відведений час. Якщо чесно, наразі доволі туманно уявляю собі перспективи на майбутнє: пошукова робота для мене не менш захоплива, ніж виклад матеріалу учням, хоча душа більше лежить до досліджень. Наша педагогічна Одіссея завершилася якраз цієї п'ятниці і враження залишилися щонайкращі»!

А от інша студентка Діана Ситар потрапила на практику до Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів. Дівчина ділиться своїми враженнями: «Уроки я проводила у 10-х класах. Мені пощастило: вони якраз вивчають дуже цікаві теми, які й мені до вподоби. Учні сприйняли мене добре, бо в нас незначна різниця у віці, тож із ними було цікаво і легко. Час від часу жартували, але ліцеїсти намагалися дотримуватися дисципліни, навіть коли ми вели дискусії і суперечки».

Під час практики у школі важливо не лише те, як молодого вчителя сприймуть учні, важить і підтримка педколективу. З цим нашим теж пощастило – кажуть: вчителі ставляться до практикантів доволі ліберально, з розумінням, намагаються максимально полегшити й оптимізувати процес практики, дають методичні й практичні поради.

Після практики студенти ще мають подати на кафедру відповідну документацію і, звісно, успішно захиститися.

Ксенія Шокіна