Днями на другому поверсі готелю «Інтурист-Закарпаття» відбувся техноґвалт по-закарпатськи. Дверима у світ ментальних кодів, генетичних образів, молодіжних обрядів став модерний, фольклорно-музичний проект «Клепач».

«Клепач» – це унікальний інструмент Карпатської школи ковальського мистецтва України і назва техноівенту. Клепачем, окрім ковання, били на сполох – повідомляли про стихійне лихо, скликаючи громаду до спільного гасіння пожежі, боротьби з повінню та ворогом під час війни. Саме традицію культурного (інструментального) ґвалту клепачем ми відновлюємо у нашому технотеатрі соціодрами відповідно до культурного коду України.

Такого в нашій країні ще не було, тому на нас була покладена відповідальність зробити цей вечір справді оригінальним та незабутнім. Нам було важливо донести до людей, що наші традиції, звичаї – це те, що й робить нас особливими, неповторними, несхожими на інших. Головне, щоб всі присутні сьогодні щиро пройнялися справжнім духом Карпат і змогли відчути його на повну», – прокоментував своє дітище автор ідеї створення проекту Євген Забарило.

Автентичне відновлення технології обряду було реалізоване завдяки партнерству організаторів проекту з науково-дослідницькою лабораторією української літератури та фольклору Закарпаття при Ужгородському університеті під керівництвом доцента кафедри української літератури УжНУ Оксани Тиховської: «Наша навчально-дослідницька лабораторія долучилася до дійства «Клепач» через модерне переосмислення обрядів любовної магії. Акцент було зроблено тільки на ритуалі, а його словесний супровід був уплетений в етнічну музику, котра звучала на новий лад.

У відтворенні ритуального дійства взяли участь студентки 2-го курсу українського відділення філологічного факультету, проявивши неабиякі мистецькі здібності. Дівчата відтворили жіночу ініціацію через символи калини (уособлення дівочої долі) та вінка з барвінку, в якому вбачають запоруку вдалого шлюбу й надівають на голову нареченим під час весілля.

Ще одним елементом містичних ворожінь став перстень, що уособлює безконечність кохання, безперервний духовний взаємозв’язок чоловіка і жінки. Дівчата кидали персні, а потім танцювали з тим юнаком, котрий упіймав обручку.

Також було відтворено образ Долі, з якою зустрічалися дівчата й отримали від неї кожна свій подарунок, символіка якого була передана через колір одержаного мішечка. Це було цілком нове, модерне відтворення обряду, така собі своєрідна ініціація дівчини, яка шукає свого судженого. Музика і хореографія студії «Бліц» доповнили створений нашими студентами ритуал містичною карпатською атмосферою».

Дизайнером речей та аксесуарів виступила Оксана Василян і її атмосферна майстерня естетичних образів «Коlo-makiv», креативне ж подання фактурності облич уможливив макіяж Олесі Смирнової. Техновібрації обряду через пластику тіла відтворила студія сучасної хореографії «Бліц». Танцюристи, в масках мавки, чугайстра, мольфара, духа Карпат, дводушника, через рух передали містичний зміст своїх персонажів. Художник-костюмер, фенш-ілюстратор Ліза Яриновська створила перші в Україні маски автентичних міфічних образів, головним акцентом яких було дотримання енергетики ритуалу наших предків.

Сучасними креативними образами new media art наповнив технотеатр VJ e-1 з Blck Вox (Київ) Іван Забалуєв. А хранителі традиції ковальського мистецтва Карпат Віктор Куртанич та Іван Щур під час техноґвалту викували карпатський оберіг.

Вечір видався справді незабутнім і надзвичайно цікавим. Гості ще довго танцювали та насолоджувалися спілкуванням. Ось якими враженнями поділилася студентка 2-го курсу українського відділення філологічного факультету Анна Котенко: «Я в захваті! Такого ще ніколи не бачила. Просто прекрасно, що з’явився проект, де є можливість передати атмосферу обрядовості та традицій нашого краю крізь призму сучасності, а особливо це приємно робити під таку чудову музику. Надзвичайно задоволена, що саме нам випала можливість взяти участь у цьому феєричному дійстві. Сподіваюся, що тепер на Закарпатті буде набагато більше подій такого характеру».

Юлія Шипович,

фото Сергія Гренцера