Хай пробачать мені викладачі, але, мабуть, найкраще, що в навчальній аудиторії могло статися із закоханим у поетичне слово – це літературник, який відбувся минулого тижня на філологічному факультеті.

Солодкі чари поетичного вечора під назвою «Полілог про любов» заполонили кутову аудиторію № 414. Тим, хто не прийшов, залишається хіба що, кусаючи лікті, уявляти, яка-а-а атмосфера запанувала тут із заходом сонця. Блідо-рожево-синє сяйво розлилося небом і, змішавшись із грядущою ніччю, створило ідеальні умови для читання віршів про кохання. Окрім вогнів сутінкового Ужгорода, кімнату майже інтимно освітлювали свічки. На тлі цієї невимовної краси семеро юнаків виливали душу через поетичне слово.

Поети торкали серця присутніх щирістю, відкритістю й по-чоловічому романтичними поглядами на життя. Павло Команієць розповів, що «на даху ранкового міста здобуває нірвану». Євген Сабадош запевнив, що не пише вірші для жінок, проте серед його поетичних історій таки знайшлося місце для «неї».

Стриманого Максима Ісака з чуттєвими текстами змінив Степан Ткачук, який дикторським голосом читав свою складну для миттєвого сприйняття, але наповнену різними смислами поезію. Ліричними віршами, сповеними ніжності, доповнили феєрію вечора й знані вже місцеві поети Томаш Деяк та Мирослав Гончарук-Хомин. Веселу нотку до лірично-мінорної атмосфери своїми прозовими жартівливими рядками додав математик за фахом Василь Лавер.

Захід організувала голова профбюро філологічного факультету Корнелія Остапів. Розповідає, що такі суто чоловічі поетичні читання на філфаку – дебютні, тож задоволена, що все вдалося. Насамкінець гості літвечора отримали від організаторів на згадку ще один приємний бонус – листівку з цитатою та віршем українського поета.

Так, майже за годину чуттєвих сповідей у камерній атмосфері присутні спочатку затамовували подих, а потім не шкодували оплесків для юних поетів, які зголосилися так оригінально привітати жінок із 8 Березня.

Олеся Матій,

фото Ореста Мельника