Днями в обласній лікарні пройшов тренінг на тему «Основи психологічної допомоги особам, що постраждали внаслідок бойових дій», який провели доцент кафедри фізіології та патофізіології УжНУ, кандидат медичних наук Сергій Цяпець та клінічний психолог Наталія Цезар.

Психологи розповідали про особливості спілкування з людьми, які побували в зоні АТО. Звичайно, ніхто не був готовий до такої ситуації у країні, психологи не виняток. Може й не всім, хто повернувся зі Сходу, потрібна допомога спеціалістів, проте турбота й любов рідних просто необхідна.

«Не всі рани війни є видимі, втім усі потребують зцілення. Сьогодні спробуємо розповісти про різні види психічних травм. Не люблю проводити монотонні лекції – мені більше до вподоби спілкування з аудиторією. Саме тому будемо говорити, обмінюватися думками. З’ясуємо, які асоціації викликають слова «стрес» і «травма». Тут здебільшого сидять медики і психологи, отож вам удасться досить точно відповісти на мої запитання», – каже Наталія Цезар.

Спільними зусиллями аудиторії та лектора дійшли висновку, що стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи. Травма ж – це певні пошкодження психіки, викликані кимось або чимось, в результаті яких виникає порушення нормального функціонування людської психіки. Розрізняють монотравму, політравму, секвенційну та комплексну травми розвитку. Бійці, які потрапили у зону бойових дій, відразу зазнають полі- або секвенційної травми.

Лектор Сергій Цяпець говорив про етапи обробки інформації в мозку та нейробіологічні процеси при психотравмі. Зауважив, що при ПТСР процес опрацювання травматичної пам’яті заблокований. Можливими причинами цього є надто сильна травматична подія, яка перевершує можливості опрацювання; емоційний біль, який перевершує поріг толерантності, – відповідно спрацьовує дисоціація або ж використовуються механізми уникнення чи ж дисфункційні стратегії регулювання емоцій, які у свою чергу унеможливлюють опрацювання травми, тощо.

«Неправильно казати: «Не згадуй – то вже минуло. Ти вдома – і тут буде по-іншому». У такому разі людина, що брала участь у бойових діях, «занурюється» в себе і стає занадто замкнутою, починає вживати алкоголь...» – наголошує Сергій Цяпець.

Під час тренінгу охочі могли висловити свої думки щодо теми лекції і поділитися власним досвідом виходу зі складної ситуації. Проте всі погодилися, що найкращою допомогою тим, хто був у зоні бойових дій, стане турбота й любов рідних.

Галина Риган

для Медіацентру УжНУ