Учора Олега не стало. Це стало відомо зі слів Тетяни. Ось фрагменти з її посту на особистій сторінці у Фейсбуку: 

«Олежка (Скіф) родом з Мукачева. Давно займався активною громадською діяльністю. На Майдані жив з нами в одній палатці. На передовій Грушевського палив автобус «беркутів», рятував людей, брав Укрдім. Вчив нас оборони… 18-го був в Маріїнці... так само врятував велику кількість людей, вночі ще з одним нашим закарпатцем до останнього тримали оборону на Інститутській… Там отримав перше поранення від гранати: численні опіки лиця і тіла...

Потім ми провели його в Айдар. Бої за Щастя, Металіст, Лутугіно, Красний Луч, Новосветловку, Сєверодонецьк, Трьохізбенку... Завжди йшов попереду. Його називали камікадзе. Завжди насамперед думав про життя своїх воїнів. Був командиром групи швидкого реагування «Яструб», яка сформувалася ще з Майдану.

Чудовий батько, чудовий друг, брат, побратим. Багато чому мене навчив особисто. Завдяки йому й почалося моє волонтерство. Перший дзвінок звідти: «Танька, тут нічого нема… зроби щось». Ось так в АТО і поїхала перший раз…

Багато чого знаю від нього про війну: сам все вичислив і відстежив. Знаю від нього всю кухню продажних комбатів. Знаю, як складати, чистити автомат… Радів, як дитина, коли я броніки привозила чи маскхалати. Все казав: «Ооо...мої воїни будуть одіті, а я обійдусь». Пам’ятаю, як дзвонив після важкого бою в Лутугіно: «Тааааанька, твоя каска мені голову спасла».

А як він боявся уколів... Це так смішно було: мав серйозне поранення фосфором (пройшов тяжкий бій), а укольчиків, які потрібні були для лікування, боявся…

Скіф… ти казав мені, щоб я не плакала, коли мені скажуть, що ти помер, бо тебе ніяка куля не візьме... Як же ж ця взяла!? Скіф!!! Ти назавжди в наших серцях…

Вічна пам’ять тобі, Скіф...».

10 січня з Олегом Сидором попрощалися на столичному Майдані...



Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Воїна. _x_PS1 Олег Сидор, боєць добровольчого батальйону «Айдар», приходив на філфак разом зі студенткою Тетяною Дюрдь, яка активно займається волонтерською діяльністю. Якраз тоді був поранений, тож перебував дома на лікуванні. Поводився стримано, розповідав мало. Був упевнений у позитивних для України змінах. Усвідомлював численні факти зрадництва. Стверджував, що це нікого не зупинить: робитимуть свою справу, навіть якщо доведеться воювати з кухонним ножем..._x_PS2 _x_PS3 _x_PS4 _x_PS5 /live/2015/01/skif/CAM.jpg_x_PS6 Тетяна Дюрдь та Олег Сидор на філологічному факультеті УжНУ. Вереcень 2014 року._x_PS7 333_x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 _x_PS11 _x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19