Мирослав Гончарук-Хомин, випускник стоматологічного факультету Ужгородського національного університету, уже знаний фахівець у цій галузі, теоретик та практик, музикант-віртуоз та успішний поет, порадував новою поетичною збіркою.

Презентація арт-буку «Моя підростаюча зброє» відбулася 15 березня в Закарпатській обласній універсальній бібліотеці ім. Ф.Потушняка. Модерувала зустріч магістрантка філфаку УжНУ, журналіст Медіацентру, очільниця літклубу «Читаємо разом» Іванка Когутич. Підтримати юнака прийшли як нові для нього поціновувачі слова, так і ті, хто захоплюється творчістю Мирослава вже давно. До слова, нова збірка є п’ятою в житті автора, хоч сам поет на цьому акцентувати не любить.

Незвичну назву пояснює так: «Зараз надзвичайно популярною є військова тематика. Вона простежується і в цій книзі, хоч скоріше є тлом того, що тут описано. Ця збірка — своєрідне звернення до молодого покоління, що не бере безпосередньої участі в подіях на Сході, але так чи інакше намагається допомогти своїм співвітчизникам. Сподіваюсь, що колись ця зброя дозріє, доросте та загостриться».

На питання, чому саме арт-бук, Мирослав відповів так: «Набрид формат «чорним по білому» — хотілося спробувати щось нове. В оформленні збірки мені допомагала дизайнер Яна Токарева, яка стала справжнім лікарем-реабілітологом книги :) Щодо світлин, уміщених на сторінках, то їх авторство належить компанії хустських фотографів «LSD-Studio». Один із них, мій колишній однокурсник, зголосився поділитися архівом із майже двох тисяч фото — ось яким вийшов результат».

Зацікавила присутніх і обкладинка книги. Щодо цього має цілу історію: якось зранку, йдучи Ужгородом (називає його «маленьким консервативним містечком, що так нагадує рідне місто»), побачив дещо абсолютно незвичне — набережну буквально «розривав» бульдозер. Роботи з розчищення русла річки Уж в обласному центрі й наштовхнули поета на ідею стосовно обкладинки збірки.

«Назва книги на той момент уже була сформована в моїй голові. Я швидко зателефонував другові, який допомагав мені в оформленні, розповів, що і як. Домовилися звернутися до водія бульдозера з таким проханням: хай він виконує свою роботу, а ми будемо бігти перед машиною і ловити вдалий кадр. Після того, як почув нашу пропозицію, водій розсміявся і сказав: «Хлопці, так ваша зброя може й не підрости».

Мирослав мало розповідав про себе — з більшим задоволенням зачитував власні поезії. На фортепіано йому акомпанувала Юлія Рубець, студентка 4-го курсу музичного училища ім. Д.Задора. Мирослав зауважив, що останнім часом поети читають вірші під гітару, тому сам вирішив відмовитись від такої тенденції. До слова, хлопець сам грає на гітарі, клавішних, баяні та барабанах.

Щодо тематики книги, то тут уміщена здебільшого інтимна лірика. Мирослав пише про кохання та ненависть, весну та сніг, зраду та вірність. Його вірші мають подвійні назви, тут важко виокремити центральний образ. Читач отримує право тлумачити кожну поезію по-своєму, а також знаходити її зв’язок з фотографією-фоном та обрати більш підхожу назву з двох запропонованих.

Насичений вечір завершився автограф-сесією та анонсом події, що відбудеться 17 березня о 19:00 в Ужгородській галереї «Ілько»: всі охочі зможуть поспілкуватися з поетом, а також ознайомитися з його новими музичними проектами.

Антоніна Чундак

Фото зі сторінки ЗОУНБ ім. Ф. Потушняка у Фейсбуку