У Центрально-Східній Європі вищі навчальні заклади з’явилися наприкінці XVI – початку XVIІ ст. Здебільшого це єзуїтські колегії. Деякі з них стали предтечами університетів. Насамперед – колегія (коледж), заснована у місті Гуменному 1613 р. і перенесена до Ужгорода 1640 р. Мовиться про одну з перших вищих шкіл у межах нинішніх України, Угорщини, Словаччини.

Жоден вищий навчальний заклад без санкції глави держави (імператора) не міг тоді відчинити своїх дверей. Тим паче не міг діяти поза середовищем освічених людей – церковної інтелігенції. Образно кажучи, всі карпатські дороги вели в той час до Відня і Риму.

Граф Юрій (Георгій) ІІІ Другет

Отож у Гуменської колегії четверо батьків-засновників: імператор Матвій Габсбург, Папа Римський Павло V, генеральний настоятель ченців-єзуїтів Клавдій Аквавіва, наджупан Юрій Другет. Останній виступив ініціатором і меценатом освітнього проекту.

Рід Другетів з’явився в регіоні, котрий сучасні вчені звуть «історичним Закарпаттям», на початку XIV ст. Рід належав до найвпливовіших і найбагатших в Угорському королівстві. Другети управляли Ужанською та Земплинською жупами, землями від річки Тиси до Ужоцького перевалу.

Граф Юрій (Георгій) ІІІ Другет народився 1583 р., коли переважна частина Закарпаття входила до монархії Габсбургів. Керівників адміністративних одиниць (жуп) призначав імператор у Відні. Юрій Другет у 1603–1620 рр. був Ужанським наджупаном, а з 1609 р. – ще й Земплинським. 1609-го він зрікся протестантизму і перейшов до табору найпалкіших католиків.

Клавдій Аквавіва

У 1611 р. Юрій Другет узяв участь у поході австрійської армії як претендент на трон князя Трансільванії. Повернувшись до своїх володінь, центром яких було невелике місто Гуменне, занурився в освітні клопоти. Він задумав відкрити колегію і звернувся до глави держави.

Імператор Священної Римської імперії Матвій Габсбург

1612 р. імператор Священної Римської імперії Матвій Габсбург (правив Австрією у 1612 – 1619 рр.) дав дозвіл на відкриття вищого навчального закладу в Гуменному. Так само граф Другет отримав згоду від генерала ордену «Товариство Ісуса» Клавдія Аквавіви (1543 – 1615) на залучення отців-єзуїтів як викладачів. До речі, Аквавіва найдовше (34 роки) керував орденом. За цей час число його монахів збільшилося майже втричі – до 14 тисяч. Не зайво нагадати, що у 1534 р. цей престижний орден виник у Парижі як студентська місіонерська громада.

Папа Римський Павло V

Дозвіл від Папи Римського Павла V на відкриття єзуїтської колегії в Гуменному прийшов через рік – у листопаді 1613-го. Однак навчання розпочалося тільки наступного року. Так ідеться в «Історії Ужгорода» Кароля Мейсароша, що побачила світ у Пешті 1861 р. Протягом першого двадцятиліття колегія випустила близько 300 студентів.

Отримавши схвалення від Папи Римського, 23 листопада 1613 р. граф Юрій Другет подарував колегії маєтки поблизу Гуменного та Ужгорода. Дарча не збереглася. Можливо, документ втрачений 1619 р. внаслідок нападу трансільванського князя Габора Бетлена на Гуменне, коли знищено весь сімейний архів його конкурентів – Другетів.

Імператор Фердинанд ІІІ

На щастя, юридичний факт про заснування колегії та школи при ній граф Юрій Другет зафіксував окремою грамотою 2 липня 1615 р. в Ужгородському замку, що дійшла до наших днів. Його син Іван Х Другет грамотою від 31 липня 1640 р. підтвердив дарування і переніс колегію зі школою до Ужгорода, як того хотів батько. Через різні обставини на новому місці колегія запрацювала тільки у 1646-му – в рік Ужгородської унії. Відтоді її діяльність тісно пов’язана з Ужгородом. Усі ці кроки невдовзі – 28 квітня 1649 р. – узаконив імператор Фердинанд ІІІ.

Імператор Франц I

Заснована в Гуменному колегія пустила глибоке коріння в Ужгороді. На той момент два міста нічим не відрізнялися. Ужгород не переважав Гуменне красою, охайністю, зручністю, населенням. У 1640-х рр. в Ужгороді проживало близько 1200 осіб. Ідеться про тихе провінційне містечко. Але вибір батька й сина Другетів – Юрія та Івана – випав на нього. Завдяки цьому доленосному рішенню вони, власне, й увійшли в історію. Інакше пам’ять про них давно б стерлася.

На думку теперішніх істориків та управлінців, вища освіта Закарпаття веде символічний відлік саме від 2 липня 1615 р. – грамоти-заповіту графа Георгія Другета, виданою латинською мовою в Ужгородському замку. Примітно, що рівно через 330 років – 19 липня 1945 р. – в Ужгороді засновано сучасний університет.

Марія Терезія

Які ж засадничі положення грамоти 1615 р.? Її повний текст латиною можна прочитати в угромовній книзі Едена Блонара «Трьохстолітня історія Ужгородської королівської католицької вищої гімназії. 1613 – 1913». Це видання обсягом понад триста сторінок з’явилося в Ужгороді 1913 р. Вказана гімназія вважала себе спадкоємцем колегії, що перестала існувати після розпуску ордену єзуїтів у 1773 р. Насправді колегія стала базою не тільки для католицької гімназії, але й для двох греко-католицьких семінарій – духовної та учительської. Імператори Марія Терезія та Франц I відповідними актами в відкрили Ужгороді духовну семінарію (спочатку як ліцей) в 1776 р., а у 1794-му – й учительську. Ініціював появу цих двох вищих навчальних закладів єпископ Андрій Бачинський – світоч національно-релігійного відродження.

Єпископ Андрій Бачинський

Повернімося до витоків – до грамоти-заповіту 1615 р., яку ретельно дослідила доцент кафедри історії України УжНУ Оксана Ферков. Граф Юрій (Георгій) Другет Гуменський (Georgius Drugeth de Homonna), наджупан Земплинський та Ужанський, повідомив «усіх, кого це стосується і може стосуватися у майбутньому», про наступне. За просвітлення і повернення до римо-католицької церкви він віддячив Богу небуденною справою. Граф вважав, що для посилення католицизму в регіоні, необхідна освітня установа – колегія в Гуменному. Він дістав згоду від генерала ордену Клавдія Аквавіви на те, що навчально-виховні функції у колегії виконають отці-єзуїти.

Іван Х Другет

Взявши на себе утримання колегії, Юрій Другет наголосив на потребах культурно-освітнього розвитку народу. При цьому зобов’язав сина Івана і дочку Єлизавету теж її підтримувати. Граф подарував колегії два маєтки, два виноградники, значну суму грошей.

Для осідку колегії в Гуменному Юрій Другет віддав колишній монастир ордену Святого Франциска з церквою, що знаходилися поруч з його двором, з усіма монастирськими землями. Для утримання колегії у Земплинській жупі передано маєток Нодь Кеменце (нині – село Каменіца над Цірохою, за 7 км на схід від Гуменного) з усіма прибутками, орними землями, луками, пасовищами, лісами, горами, долинами, полонинами, ставками, рибниками, млинами, а також із десятиною з овець, свиней, зерна, бобових, тобто з усього, що там росло.

До колегії перейшли два виноградники під назвами Борат-Соло в Ужанській жупі: на Горянській та Унгварській горах. Крім того, гуменський управитель маєтками щорічно мав передавати ректору колегії 1700 угорських флоренів двома рівними частинами – у день Святої Трійці та Різдва.

Насамкінець граф Юрій Другет заповідав нащадкам повсякчас бути щедрими покровителями єзуїтів, забезпечувати належні умови для навчання і виховання студентів у колегії.

Звісно, богоугодне меценатство ревних католиків Юрія та Івана Другетів щодо колегії в Гуменному та Ужгороді мало політичні цілі в руслі тогочасної Контрреформації. Та хай який зміст вони закладали у свої діяння, але ж вгадали перспективу. Жодна з фундацій чи установ не націлена на вічність, на довготривале життя настільки, як університет. Ужгородський не є винятком у тисячолітній історії європейських вогнищ освіти і науки. У нього давні витоки і гідне майбуття.

Роман Офіцинський,
доктор історичних наук, професор,
завідувач кафедри історії України,
проректор з науково-педагогічної роботи і міжнародних зв’язків
Ужгородського національного університету

Читайте також:
Вищій освіті на Закарпатті – 400 років!

Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!