У середині листопада в Києві проходила «Осіння літературна школа 2014». Це проект Центру літературної освіти, під час якого на лекційних і практичних заняттях відомі літератори діляться з авторами-початківцями секретами письменницької майстерності.

Кількість місць у літшколі обмежена, але серед тридцяти учасників пощастило бути й студентці другого курсу філологічного факультету УжНУ Ганні Фельцан.

Творчий дебют дівчини нещодавно відбувся в Закарпатській обласній науковій універсальній бібліотеці імені Федора Потушняка, про що ми повідомляли в попередніх публікаціях. Тепер студентка повернулася з Києва, де здобувала нові творчі й літературні знання та навички. Своїми враженнями, емоціями і здобутками Ганна поділилася з Медіацентром.

• Звідки дізналася про літературну школу і як туди потрапила?

– Дізналася випадково (або зовсім невипадково – це вже з якого боку подивитися) з новин ФБ. Прочитавши умови, без вагань заповнила анкету й чекала на відповідь на поштову скриньку. Думки на кшталт, де я проживатиму, як доїду, трійка пропущених днів в університеті, мене конкретно в ці хвилини не дуже турбували. Бажання поїхати було справді величезне.

• Ти була одна серед учасників із Закарпаття. Не було хвилювань?

– Хвилювалася, звичайно. Підтримали батьки, друзі. Та й думка про «самотню» поїздку мене набагато більше тішила, ніж лякала. Їхати в поїзді, гуляти київськими вулицями, слухати музику дзвонів Михайлівського собору – цим усім повноцінно насолодитися можна тоді, коли ніхто й ніщо не відвертає уваги.

• Розкажи трохи про учасників літшколи. Встигла подружитися з кимось?

– Учасників було, здається, 27. Можу зауважити, що всі – абсолютно різні. Студентка, домогосподарка, професійний піарник, викладачка літератури, безробітний юрист; із Закарпаття, Львівщини, Черкас, Києва – всі ми фактично випали на 4 дні з нашого звичного життя. Щоб подружитися з кимось, думаю, чотирьох днів точно замало, та цікавими зустрічами похвалитися можу. Познайомилася, до речі, з двома вихованцями нашого філфаку.

• З ким саме?

– З Мар'яною Хемій, яка нині працює в Музеї книги і друкарства України (в приміщенні якого відбувалася «Осіння літературна школа») і з Vik Ковреєм, завдяки якому ввечері я потрапила на музичний проект Іздрика.

• Чим був заповнений Твій час під час літературної школі? Були лекції, практичні, творчі заняття?

– Розклад був дуже насиченим: ми навчалися від 10 до 20 години. Лекції чергувалися з практичними заняттями, організатори влаштували нам також неформальну зустріч з Софією Андрухович. Наприкінці дня нас тішили літературні вечори.

• Серед лекторів були відомі люди – письменники Софія Андрухович, Лариса Денисенко, Юрій Іздрик, Андрій Кокотюха, Остап Сливинський, видавець Ростислав Семків. Хто з відомих лекторів найбільше припав до душі?

– Лекторів було підібрано чудесно – це безперечно. Кожен із них справив на мене окреме враження. Мушу виокремити Юрія Іздрика, оскільки зустріч із ним була для мене просто мрією та одним із вирішальних факторів моєї поїздки. Ростислав Семків зовсім по-новому розповів нам про літературу, як редактор видавництва «Смолоскип», висвітлив головні аспекти спілкування з видавцями, себто було багато пізнавальної інформації від першої особи.

Останнього дня він надав нам докладний аналіз наших творів. Почути конструктивну критику від кваліфікованого фахівця було неабияк важливо. А лекція Остапа Славинського «Письменник як перекладач, перекладач як письменник: як, навіщо і чи варто письменникові перекладати?» була дуже професійно підготовленою – лектор зумів зацікавити нас цією діяльністю: я й сама подумала про спроби перекладу в майбутньому.

• Чого навчилася за чотири насичені дні літшколи?

– Навчилася надзвичайно багато за такий короткий термін. Не думаю, що варто перелічувати все. Хочеться чомусь поділитися словами Софії Андрухович: «Чим менше ми захищаємося, тим більше ми щасливі».

• Ти набула хорошого досвіду, маєш купу емоцій. Чи плануєш відвідувати такі школи ще?

– Неодмінно! Я дійсно зрозуміла, що це мені близьке. Відвідуватиму не тільки школи, а й просто цікаві для мене літературні заходи. Вже навіть запланували з подругою наступну поїздку.

Іванка Когутич

для Медіацентру УжНУ