5 травня, напередодні Дня перемоги у Другій світовій війні, в читальному залі Наукової бібліотеки УжНУ відбулася зустріч ветеранів війни в Афганістані зі студентами. Воїни-інтернаціоналісти розповіли про сприйняття війни зсередини, як змінює війна людину та як солдати повертаються до мирного життя. Також презентували книгу спогадів «Чужий бронежилет» Івана Шкірі.

Ветерани говорили про причини виникнення конфлікту в Афганістані, порівнювали його з іншими війнами та нинішньою ситуацією на Сході України. Стверджували, що в більшості випадків причиною воєн стала геополітика. Тому, за словами Івана Шкірі, війни не перестануть існувати у світі, який би устрій у державі не був.

Крім сумних фактів та серйозних роздумів, студенти почули й багато цікавої інформації. Зокрема про те, що деякі речі сучасного побуту були придумані спочатку для військового використання. До прикладу, стабілізатори напруги, деякі інші прилади, навіть Інтернет, який, за задумом винахідників, має діяти навіть після ядерного вибуху.

Багато інформації про життя під час війни, долі воїнів та військові професії, за словами автора, можна дізнатися з книги спогадів «Чужий бронежилет». Презентоване видання містить мемуарні записи учасника війни в Афганістані про закарпатських воїнів-інтернаціоналістів. За словами Івана Шкірі, там жорстка і сувора правда про війну, яка може стати уроком для нового покоління. Зустріч проходила у формі невимушеної розмови з учасниками тої війни – головою правління Ужгородського міського товариства ветеранів Афганістану Василем Понзелем, його заступником Ігорем Меньшиковим, а також Закиром Геношевим, Василем Дубовиком та Іван Шкірею, які нагороджені орденами «Червона зірка».

Студентка філологічного факультету Наталія Гобан, яка уважно слухала цих бувалих чоловіків, стверджує, що такі зустрічі є дуже потрібними для молоді в ці зовсім не мирні часи. Дівчина розмірковувала над тим, як жінки можуть допомогти під час війни: «Запам’яталися щирі слова одного з воїнів-афганців про те, що «відійти» від війни йому допомогла присутність дружини і домашня атмосфера. З цих його слів я зрозуміла, що важливу місію виконують не тільки наші військові, але й ми, дівчата, жінки, доньки, сестри, які можуть допомогти солдатам повернутися до мирного життя. Ми не можемо допомогти їм фізично, але можемо підтримати морально, психологічно», – ділиться думками Наталія.

Наприкінці акції студенти подарували воїнам квіти й привітали їх із прийдешнім святом.

Іванка Когутич