П`ятниця, 06.12.19, 12:19 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » Не словом, а ділом

Сергій Дудкеєв: Просто так нічого не буває: треба докласти зусиль, мати мету й іти до неї, а Бог допомагатиме, посилаючи потрібних людей
Студенти-волонтери

Днями до редакції Медіацентру надійшов лист від журналіста газети «Ужгород», випускниці відділення журналістики Ольги Палош, частину якого наводимо: «Надсилаю Вам свою статтю про Сергія Дудкеєва, для якого навесні збирали кошти на лікування. Тиждень тому він повернувся з Німеччини. Сергій висловлює велику вдячність усім, хто його підтримував і допомагав. Думаю, викладачам і студентам буде цікаво прочитати про нього. Хай люди дізнаються, що волонтерські акції не завжди є аферою...».

28-річний студент УжНУ Сергій Дудкеєв знає ціну власного життя. Для нього вона становила кілька десятків тисяч євро.

Майже рік тому хлопцеві та його друзям мало вірилося в можливість назбирати кошти для лікування від рідкісної хвороби за кордоном. Однак завдяки допомозі небайдужих людей неможливе стало реальністю. Днями Сергій повернувся з лікування в Німеччині.

Сергій дуже не хотів, щоб інші дізналися про його хворобу

З народження хлопцеві встановили невтішний діагноз – хронічна лімфовенозна недостатність, лімфодема, судинна мальформація правої ноги. Минулої осені хвороба загострилася. Вітчизняні лікарі пропонували термінову ампутацію, а німецька клініка була готова лікувати, обіцяючи зберегти ногу. Проте на обстеження та лікування було потрібно майже 37 тисяч євро. Сирота з дитинства, Сергій не міг розраховувати на підтримку сім’ї, а його друзі самостійно не мали чим оплатити лікування. Дорогою була кожна хвилина, адже стан здоров’я часом дуже погіршувався. Сидіти склавши руки, залишивши товариша в безвиході, друзі не могли. Аби врятувати його життя, взялися за волонтерську діяльність.

«Ми вирішили збирати гроші, але Сергій дуже не хотів, щоб інші дізналися про його хворобу, він боявся осуду – як чоловік, не хотів просити від когось гроші. Але, мотивуючи тим, що здоров’я – це найголовніше, що дароване Богом життя треба рятувати, нам удалося його вмовити», – розповідає організатор збору коштів Василина Попович.

Першу допомогу дістали під час благодійного концерту, організованого на підтримку Сергія. Після цього заходу багато людей телефонувало, пропонувало різні способи збору грошей, озвучувало нові ідеї. Втіленням однієї з таких стала участь у передноворічному ярмарку ручних робіт у центрі міста. Дівчата цілу ніч власноруч виготовляли всілякі цікавинки на продаж, а вторговані кошти перерахували на лікування. Чи не доленосною під час ярмарку стала зустріч з однією дівчиною, подруга якої лікувалася в німецькій клініці, де мав проходити курс і Сергій. Відтак знайомство з Вікторією надало друзям упевненості й іще більшого поштовху до продовження збору коштів.

Молився до Бога, щоб урятував мені ногу

Нестабільна ситуація в країні, стрибок євро позначалися на темпі збирання потрібної суми. Інколи наставали помітні спади у зборі грошей. Тоді, за словами Василинки, дуже важливою була моральна підтримка з боку самого Сергія: «Бували випадки, коли здавалося, що сил уже немає, руки опускалися, але його сила волі, оптимізм і віра в те, що він вилікується, що маємо успішно завершити цю справу, не давали справі зупинитися».

Так, заручившись підтримкою Ужгородського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Закарпатського реабілітаційного центру «Вибір», Мукачівського реабілітаційного центру «Нове життя», навесні розпочали двотижневу благодійну акцію зі збору коштів «Ми хочемо допомогти Сергієві. А ти?».

Кошти збирали волонтери, здебільшого група студентів першого курсу соціальної роботи, які щодня виходили в місто зі скриньками. Перед стартом акції на обласних телеканалах були відзняті телесюжети, аби мешканці знали, хто і для чого збирає гроші. Згодом акція перенеслася до Мукачева – там її підхопила місцева молодь. Окрім цього, чи не в усіх можливих людних місцях, навчальних закладах міста й усієї області було розповсюджено інформаційні плакати про Сергія. Збір коштів відбувався і біля храмів, вірники різних конфесій долучалися до доброї справи. Інформація про щоденні надходження коштів на рахунок хлопця висвітлювалася в спеціальній групі в соцмережах.

Значна сума коштів для того, аби Сергій зміг поїхати до Німеччини, була вже зібрана, проте її однаково не вистачало. До всього цього – на початку літа Сергій потрапив у аварію, їдучи з другом на скутері. І без того хвора нога зазнала перелому й істотного травмування. Але ця ситуація, на диво, посприяла швидшому виїзду хлопця до Німеччини – після звернення друзів лікарі німецької клініки значно зменшили суму на лікування.
 

Сергій Дудкеєв

«Лежачи у швидкій, я дивився крізь скляний дах на небо і молився до Бога, щоб урятував мені ногу і взяв руки лікарів у Свої. Медики побоювалися за стан ноги, з огляду на складність патології. Тоді я дуже просив усіх, хто мене знає, посилено молитися», – пригадує Сергій.

Кілька місяців хлопцеві довелося наново вчитися ходити, а вже наприкінці вересня він знову поїхав до німецької клініки. Як каже Сергій, лікарі були дуже здивовані, що після такого травмування він усе ж став на ноги. Обстеження та лікування тривало понад місяць. Медики дали багато рекомендацій, навчили, яким має бути постійний догляд ноги.

«Нога тепер у стабільному стані, хоч ходити ще важко. Через те що хвороба є невиліковною, то протягом усього життя її треба вміти підтримувати в доброму тонусі. Лікарських інструкцій потрібно обов’язково дотримуватися. Вони ж вимагають постійних фінансових затрат. Треба буде регулярно проходити обстеження й лікування у Києві, а також у німецькій клініці. Мені доведеться з цим жити весь час, але я готовий боротися, я не опущу рук», – запевняє Сергій.

Тепер Сергій навчається на другому курсі в УжНУ

Хлопець зізнається, що раніше шкодував себе, шукав винних у своїх проблемах і через це у своєму житті накоїв чимало дурниць. Але згодом зрозумів: є люди, яким набагато гірше, тож він не має права себе жаліти. «У моєму житті був переломний момент, коли бачив смерть мами, – вважає Сергій. – Тоді відчув своє безсилля і зрозумів, що далі так жити не можна. Адже за життя – безцінний Божий дар – треба бути відповідальним, за кожний вдих і видих у ньому».

Тепер хлопець навчається на другому курсі в УжНУ, здобуває фах психолога. Місією свого життя вважає допомогу та підтримку людям, що опинилися в ситуації, подібній на його, адже має корисний досвід, котрий може передавати іншим. «Цінність життя усвідомлюєш тоді, коли є ризик його втратити. Тоді починаєш радіти кожному дню, помічати, наскільки прекрасна природа. В кожній усмішці є сенс, адже людині можна подарувати надію. Особисто мені було дуже приємно, коли люди просто телефонували, підтримували мене. Це дуже допомагало», – каже Сергій.

Він переконаний, що протягом усього життя Бог тримає його під Своїм заступництвом: «Люди часто скаржаться, що все погано, але нічого не роблять. Я сам хотів би все й одразу, мені не вистачає терпіння. Але просто так нічого не буває, треба докласти зусиль і праці. Поставити мету і поступово до неї йти. А Бог буде допомагати, посилати потрібних людей. Моя ситуація показала, що їх є багато – і це просто вражає!».

І Василина, і Сергій упевнені: незважаючи на афери з грошима, які в сучасному світі почастішали, допомагати обов’язково треба, адже не все є обманом. «Є люди, які справді потребують допомоги. Ось приклад – завдяки вашій довірі і добрим серцям ми врятували життя Сергієві. За це я дуже вдячна усім, хто зробив свій посильний внесок у нашу справу. Дуже вдячна волонтерам, які допомогли зібрати гроші. Хочу подякувати Андрієві Гепенку за відеоролик на підтримку Сергія. Не бійтеся робити добро! Дякую вам за те, що дали Сергієві шанс жити повноцінно!» – звертається до людей Василинка.

Сергій теж висловлює всім подяку: «Я насамперед удячний Богу, а також людям, через котрих Він діяв. Я дякую всім, хто просто вірив і сподівався на моє одужання. Велике спасибі регіональному телебаченню, журналістам, через яких люди дізналися про мою проблему. Дуже допомогли різні факультети УжНУ. Усім велика вдячність!».

Історія Сергія засвідчує: від допомоги одній людині твоє життя не зміниться, але воно безсумнівно зміниться для цієї людини.

P. S. Редакція Медіацентру УжНУ вітає Сергія з його черговою перемогою, а Ользі Палош висловлює щиру вдячність за прекрасний матеріал! Наша університетська родина неймовірно рада за свого хлопця! Хай буде здоровий! Будьмо всі здорові!

Ольга Палош,

газета «Ужгород»




Не словом, а ділом | 19.11.14 | Додав Шумицька | 796 | 3.0/2
Теги: Сергій Дудкеєв

Схожі публікації:


Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики