Головна блоґів » 2013 » Серпень » 15 » Мирослава Турок
|
| ||
Навіть не знаю, як можна назвати цю практику. Напевно, «життєвою». Порівнюючи її з іншими навчальними дисциплінами, які передбачають практичні завдання, я б назвала цю «пекельною кухнею в іншому світі». Дивна назва, але вдала. Припала ця практика на літній період мого життя. І хоча, крім неї, у мене були й інші задуми, життя внесло свої корективи. У той час, коли мої друзі ніжилися під сонечком біля моря або проходили навчальну практику, я опинилася на кухні (у буквальному розумінні слова), яку потім прозвала «пекельною».
Мій ранок у чужому місті чужої країни не дуже відрізнявся від «українських», але інша частина доби була геть іншою. Декілька автобусних зупинок і станцій метро були межею між відпочинком і роботою. О 9 годині я вже була на кухні. Всі прикраси, цінні речі, моральні якості і духовні теж залишалися в шатні. Єдине, що мало значення, — zástěrа (по-чеськи — фартух). На чеській кухні я була «різачкою» – робітницею, яка нарізала і фасувала продукти, необхідні для приготування їжі. Мою милозвучну мову ніхто не розумів, мій внутрішній стан – тим більше. Мій «гострий язик» був мені не потрібний, але гострі ножі стали доречними. Відпрацювавши 14 годин без обіду, я ледве доповзала до ліжка, яке теж було не моїм. Ледь голова торкалася подушки – очі заплющувалися самі. Лише одна думка відділяла мене від сну: «Скільки ще таких днів я маю пережити?». У такому чудовому місті як Прага можна знайти і легшу роботу, але за менші гроші. Враховуючи час, який я тут, легша робота мені не підходила. І, можливо, не всі зрозуміють написане тут, але я дуже хочу, аби кожен, прийшовши додому, поглянув на руки своїх батьків і задумався над тим, як важко вони працюють, щоб забезпечити наше життя. Тут, за кордоном, я побачила різницю між народом українським і європейським. Для них важливо відпочивати. Людина, яка весь рік працює, повинна добре відпочити. Тут нема таких величезних будинків, як у нас, а на самих жителях немає дорогих прикрас. Їхній одяг не дуже відрізняється від одежини нашого бідняка, але у кишенях у них повно грошей. Я б дуже хотіла, аби українці зрозуміли ціну відпочинку і забули про шкіряні дивани з дорогими світильниками. Щоб дитинство дітей було прикрашеним не цінними вазами, а хорошим відпочинком і яскравими спогадами. Прага чудова. Всюди чисто і затишно. Чимось вона мені нагадує наш Львів. Архітектурні пам’ятки доглянуті. Туристів у цьому місті дуже багато, особливо з Росії (їх мову часто чую в натовпі). Але якою б прекрасною не була ця Прага, мені дуже хочеться додому – в рідну Україну. Тут я бачу її лише у своїх книгах та прапорах, які майорять на готелях. А ще іноді я зустрічаю її в очах. Очах тих нещасних українців, які шукають тут кращої долі. Ось така у мене літня практика. Важка, але справедлива. Вона залишить назавжди слід у моєму житті, бо порізані пальці загоюються швидко – порізана душа ніколи. Думки, висловлені в розділі «Блоґи», передають погляди самих авторів і не конче відбивають позицію редакції Медіацентру УжНУ
Поділитися через:
| ||
|
|
| Усього коментарів – 1 | |
|
| |
-1
Ми у Facebook
Інші автори
| Володимир Смоланка [1] | Галина Шумицька [7] |
| Василь Німчук [1] | Любомир Белей [1] |
| Роман Офіцинський [3] | Василь Шаркань [1] |
| Василь Путрашик [2] | Ярослав Світлик [1] |
| Наталія Каралкіна [2] | Михайло Савчин [1] |
| Дмитро Данилюк [1] | Іванка Когутич [1] |
| Олег Хававчак [0] | Василь Третяк [2] |
| Ірина Левіна [3] | Галина Кришінець [2] |
| Оксана Пітра [1] | Галина Риган [1] |
| Мирослава Турок [1] | Ольга Брайляк [1] |
| Марина Газій [1] | Ярослава Бенца [2] |
| Олена Ганзел [2] | Яна Тегза [3] |
| Олександра Артюхіна [1] | Максим Молнар [2] |
| Елізавета Зеленюк [2] | Степан Ткачук [1] |
| Петер Будай [1] | Лілія Білунка [2] |
| Валерія Зенинець [1] | Олег Мазурок [1] |
| Володимир Тарасюк [1] | Іван Міськов [1] |
| Андрій Любка [1] | Богдан Барбіл [1] |
