В Ужгородському національному університеті також чимало студентів і викладачів, які, попри навчання і роботу, що проходять у бурхливому темпі, знаходять вільну хвилинку для любої серцю справи. Серед них магістрантка філологічного факультету Наталія Ковалишин. Родом вона зі Стрия. До Ужгорода приїхала вивчати філологію, а саме українську мову та літературу. Ще з дитинства захоплювалася музикою, особливо грою на скрипці, та писала вірші. На жаль, першу справу закинула, а от виливати свої думки на папері не перестала й досі. Про це її захоплення ми в неї і розпитали.

• Наталю, скажи, будь ласка, чим приваблює тебе поезія і яку роль вона відіграє в твоєму житті?

Поезія ─ це насамперед вираження мого внутрішнього світу. Адже з її допомогою можна поділитися з людьми своїми емоціями, переживаннями та прагненнями. А поети, вважаю, ─ це особистості з дуже вразливою душею. Тому вони набагато глибше й емоційніше сприймають те, що відбувається навколо. Дуже радію, коли люди знаходять у моїх творіннях щось важливе для себе. Часто і сама, перечитуючи свої поетичні рядки, відкриваю щось нове. Звісно, наразі найчастіше з моїми віршами ознайомлюються друзі, які можуть і подякувати за чудову працю, а подекуди і справедливо покритикувати.

Точно можу сказати ─ своє життя без цієї справи не уявляю. Пишу тоді, коли маю натхнення, коли не в змозі втримати якісь емоції всередині себе. Бувало, що муза приходила, коли я перебувала в гостях, а також, коли їхала додому потягом. Інколи декілька днів потрібно, аби створити віршовий твір, а був випадок, коли знадобилося тільки 5 хвилин.

• Яка тематика твоїх віршів?

У моєму доробку можна знайти вірші філософської, патріотичної, пейзажної та інтимної лірики. Та найбільше саме інтимної. Пов’язано це з молодістю, під час якої люди найчастіше відчувають невгамовні любовні почуття. Один із моїх улюблених віршів ─ «Навіщо так багато зайвих слів?». Думаю, не складно здогадатися, що стало причиною його написання:


Деякі інтимні вірші присвячені моїм найріднішим та найдорожчим людям ─ батькам. Я вже неодноразово переконувалася, що саме вони є моїми найкращими і найвірнішими друзями, порадниками й ангелами-охоронцями. Хотіла б попросити всіх людей берегти й цінувати їх, оскільки ми зобов’язані їм своїм життям.

• Звідки черпаєш ідеї на написання віршів? Можливо, з творчості інших поетів?

Навіть і не знаю. Якось саме собою виходить. Можу сказати тільки одне ─ часто усе залежить від настрою. Моєю улюбленою поетесою, творчістю якої по-справжньому захоплююся, є Ліна Костенко. Вона для мене, як часто говорять, людина з великої літери. Її вірші ─ це щось неймовірне, що торкається ніжними, подекуди і трагічними нотками багатьох сердець. Також хочу зазначити, що в нашій країні було і є багато талановитих особистостей, з творчості яких, зізнаюся, неодмінно брала і беру щось для себе.

• Наталю, а хто ще мав змогу почути твої вірші, окрім рідних та друзів?

Оскільки перші мої творіння були надруковані в гімназійній газеті, правда, тепер не пригадаю її назви, то прочитати їх зміг весь навчальний заклад. А була це гумореска. Крім того, цікавою, як потім мені говорили, була і байка про віслючка. Під час навчання в університеті доводилося декламувати свої вірші перед студентами УжНУ. Відбувалося це під час зустрічі з відомою закарпатською поетесою Людмилою Кудрявською. Зізнаюся, було страшно, проте потім наставало почуття задоволення і полегшення. Крім того, нещадовно деякі мої вірші побачили світ у таких львівських газетах і журналах, як «Життєві історії» та «Історії кохання». Передусім за це я маю подякувати свої близьким людям, які наштовхнули мене на те, аби я показала свою поезію, а не закидувала її до шухляди.

• Які в тебе творчі плани на майбутнє?

Я не збираюся стояти на одному місці. Тому невдовзі має вийти моя перша поетична збірка «Музика мого серця».Міститиме вона близько 40 віршів. Ось один з них:

• Писати вірші ─ це тільки хобі чи щось більше для тебе?

Поки що нічого конкретного сказати не можу, оскільки мені подобається і спеціальність, на якій навчаюся. Звісно, хотілося б поєднувати ці дві справи. Було б тільки бажання. Тому моїм життєвим кредо є: «Зроби все можливе сам ─ усе неможливе зробить Бог». _x_PS1 Про те, що людина повинна займатися працею, яка робить її щасливою і приносить задоволення, писав український поет, філософ Григорій Сковорода. «Сродна праця ─ це найсолодша у світі річ», – стверджував мудрець. Нинішня реальність, на жаль, така, що прибуток й улюблена справа часто є несумісними. Тому практично в кожної людини є хобі, завдяки якому вона може відволіктися від буденних клопотів. Хтось малює, вишиває, співає, читає, пише вірші, дехто подорожує, колекціонує, фотографує..._x_PS2 _x_PS3 _x_PS4 http://mediacenter.uz.ua/live/2014/01/37kovalyshyn/1.jpg_x_PS5 _x_PS6 Наталія Ковалишин_x_PS7 200_x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Марина Шишола_x_PS11 _x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Марина Шишола