Щорічний літній табір спільноти «Віра і Світло» організували в реколекційному будинку Мукачівської греко-католицької єпархії в селі Анталовцях Середнянського деканату (Ужгородщина). Представники спільнот «Виноградна лоза» (Ужгород) та «Яблуневий сад» (Тячів) разом із волонтерами й батьками провели тут 5 насичених і яскравих днів.

Загальну тему табору цього року сформулювали так: «Святим може бути і великий, і малий!». Кожного ж дня висувалися інші теми, які стосувалися святості, святих та покликання такими бути.

Першого дня учасники розселялися і знайомилися. Разом поплавали в басейні та відвідали відеокімнату. У ній кожен міг розказати про себе, свої враження та проблеми. А всі охочі або радили, або розділяли радощі й переживання того, хто розповідає.

Тема наступного дня – «Покликані стати святими». У маленьких колах ділення діти розповідали, як розуміють значення святості й покликання. Грали ігри. А найголовніше за цей день – вчилися не боятися говорити про те, що лежить на серці.

Третій день минув під темою «Святим може бути...».  Найяскравішим моментом стала майстерка, на якій виготовляли німби у національному стилі. Табір поділили на групки, кожна дістала завдання, яке повинна була виконати: вибрати якогось святого й представити його. Це й стало стартом до підготовки карнавалу, який улаштували останнього дня.

4-й день – «Дорога до святості». Інтригою став вищезгаданий карнавал. Граючи спортивні ігри, готуючи костюми, всі чекали вечора. Дрес-код – елемент національної символіки. Перепусткою стали німби, які кожен виготовив попереднього дня. Гостей вечора зустрічали княгиня Ольга та князь Володимир. Усі багато танцювали, особливо під народні мелодії. Особливим моментом став перегляд відеозвіту за тиждень, що провели разом.

Щодня ж усі справи починалися й закінчувалися молитвою.

Вожатими й координаторами табору були й студенти УжНУ та його випускники, які багато років відвідують спільноту в Ужгороді.

«Такий табір – це час, коли для родин цих дітей настає справжнє свято. Для батьків важливо бачити, що суспільство не відмовляється від чимось інакших своїх представників. Ми, як їхні друзі, намагаємося зробити все можливе, аби вони відчували любов і те, що їх приймають, не показуючи пальцем, або сміючись за спиною», – коментує Ілля Папп, .

Світлана Лапига

Фото Роберта Паппа, Оксани Сташкевич

Відео Роберта Паппа