Четвер, 14.11.19, 02:25 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » Екскурсії

Студенти УжНУ встановили рекорд з наймасовішого підкорення Говерли, приурочивши його до 70-річчя вишу
На вершині Говерли

16 вересня студенти різних факультетів подолали непростий шлях протяжністю 24 км та підкорили найвищу гору України – Говерлу, встановивши рекорд з наймасовішого сходження на вершину Карпат. А ще заклали капсулу часу.

Гід Орест Когут

У ніч з 15 на 16 вересня під четвертим гуртожитком був ажіотаж: десятки, а пізніше сотні студентів зібралися тут, щоб стати частинкою історії рідного університету. Хтось ділиться спогадами про попередні поїздки, хтось розмірковує над тим, як вперше долатиме непростий шлях — усі в передчутті чогось незвіданого та незабутнього.

Голова профкому студентів УжНУ Ростислав Головчанський зауважив, що в автобуси ніхто не сяде, поки не прослухає інструктаж, адже попереду нічний переїзд і довга дорога. Гід Орест Когут застеріг студентів від змагання за першість у підкоренні вершини, а також порадив не робити фото на обривах та бути уважними, адже безпека понад усе. Мова йшла й про правила поведінки в автобусі та під час зупинок по дорозі. Крім цього, студенти подякували спонсору, який допоміг з орендою транспорту та суттєво поберіг і без того не товсті студентські гаманці.

Під час сходження

9 автобусів швидко заповнилися молодими ентузіастами та відправились назустріч ночі. Під час поїздки студенти знайомилися, спілкувалися, співали та ділилися сподіваннями щодо майбутньої подорожі — для когось підкорення Говерли було заповітною мрією.

Зранку всі прокинулись уже на Івано-Франківщині, о 10 год. вирушили в похід. Так склалося, що мандрівникам довелося подолати додатково 8 км, щоб дістатися підніжжя гори, проте це не стало на заваді доброго настрою.

Перед тим, як підніматися безпосередньо у карпатські гори, Орест Когут провів ще один інструктаж, наголосивши на головному: тримати теплі речі та дощовики при собі та в разі грози вимкнути мобільні телефони.

Під час сходження

І от почалось подолання дистанції. Спочатку хвойний ліс, який чимось нагадував фантастичні фільми. Коріння дерев вилізли на поверхню, утворивши щось на кшталт природних сходів. Гірські потічки тішили слух, а мальовничі пейзажі — зір. Далі пробиралися вузькими стежками через чагарники й дісталися гори Говерлянки. Там усі зробили привал, поїли, набралися сил та вийшли на фінішну пряму. Тут чекало нове випробування: на зміну природним сходам з коріння дерев прийшли кам’яні породи.

Але те, що чекало на вершині, справді було вартим докладених зусиль!

Студентка-п’ятикурсниця Роксолана Блажівська подолала цю вершину вже втретє, тож ділиться враженнями: «Хороша компанія і чудовий краєвид надихали мене знову піднятись на найвищу точку нашої рідної України — Говерлу. Втретє підкорити вершину було вже не так страшно, адже морально і фізично ти налаштований на нелегкий підйом. Коли піднімаєшся на гору, відчуваєш себе вільним, насолоджуєшся красою навколо і чистим повітрям. Відчувати такі позитивні емоції хочеться ще й ще, тому я не планую зупинятися на досягнутому й обов’язково пройду цей шлях знову, щоб поринути в цю ейфорію».

На вершині

До слова, під час сходження на Говерлу, студентам дав фору чотирирічний  Клим Бойчук з Кривого Рогу, який з легкістю підкорив перлину Карпат. Витримці, силам та енергії малюка могли позаздрити чи не всі студенти! 

Удосталь наситившись гірським повітрям, мальовничими пейзажами та теплим сонцем, до якого ближче тільки птахи, усі виконали Гімн України, зробили колективне фото на згадку та залишили на вершині капсулу часу.

Ростислав Головчанський розповідає: «Це було наймасовіше сходження на Говерлу! Нас було 416 осіб. Цей похід планувався ще з минулого року. Свій задум ми почали втілювати за два тижні, адже все залежало від погоди. Цього разу підкорення карпатської вершини було приурочене до 70-ліття УжНУ. Нагорі ми залишили капсулу часу, всередині якої побажання для наступних підкорювачів і список осіб, які брали участь у цьому заході. Частину вартості поїздки студенти оплатили самі, спонсори ж допомогли із рештою — надали нам 4 автобуси , сухпайки і воду. Особисто я піднімався на Говерлу вдруге. Помітив, що кожна така подорож не схожа на попередню, індивідуальна. Мені сподобалось!».

На вершині

Змучені, але щасливі підкорювачі розбрелися по своїх автобусах. Позаду — Говерла, попереду — дорога до Ужгорода.

На гірську вершину підіймались не лише студенти, а й їхні старші колеги. Висота піддалася й в.о. декана математичного факультету Михайлові Повідайчику та його заступнику з виховної роботи Павлові Мулесі, який зазначає: «Для мене та Михайла Михайловича це було перше сходження на Говерлу. Для непідготовленої людини це справді важке випробування. На горі, думаю, можна посадити приймальну комісію на фізкультурний ☺.

Роксолана Блажівська і Тарас Войтюк закладають капсулу часу

Але в емоційному плані це дуже цікаво. Запам’яталися краєвиди, повітря і ліс. Моментами складалося враження, що ти перенісся у фільм «Володар перснів». Це однозначно запам’ятається на все життя. Окрема подяка профкому за такий організований похід: усім вистачило їжі, води, місць — усього. Додавали ентузіазму фізики, які грозилися нас обігнати. Це, напевно, допомогло видертися на вершину. На верхівці найбільше запам’яталося те, що, коли я приліг відпочити, просто наді мною пропливла хмара. Здавалося, до неї можна доторкнутися руками».

До слова, представників матфаку було найбільше — 47 студентів, в.о. декана і його заступник.

Вже о 4-ій ранку підкорювачі вершин дістались Ужгорода і вирушили ще в одну подорож — до країни снів.

Більше фото дивіться тут і діліться своїми!



Ксенія Шокіна

Фото й відеозйомка – студентів – учасників сходження

Монтаж відео – Роберта Паппа




Екскурсії | 18.09.15 | Додав Шумицька | 2099 | 4.2/5
Теги: Говерла, студенти, 70-річчя УжНУ

Схожі публікації:


Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

6
avatar
1 Zhurnalist228 \ IP: 37.52.142.168 • 14:59, 19.09.15
Інструктор, некомпетентна особа, яка не володіє навичками своєї "професії", за натовпом, а це був саме натовп -, а не організована колона ,він практично не дивився за організацією руху. На відстані в 8 км він зробив один ~7 хв привал на точці в 3,3 км, тобто виснажив марш кидком на відстань в 5 км студентів яким ще треба було видератись з підніжжя на вершину. До речі, стосовно відстані - обіцяно було проходження ~6 км в обидві сторони, де юре - 8,6 і нарешті де факто прошли 24 км, відчуваєте різницю? Трошки нагадує підставу подумаєте ви, еее.. ні справжньою підставою можна назвати перекидування вини з себе на водіїв, які нібито повинні були відвезти нас до підніжжя, тобто скостити 16 км в обидві сторони. А по суті, "контракт" укладений з ними виключав наявність цього договору, та й транспорт яким вони керували, принаймні деякі з них абсолютно не підходив для цієї задачі. Виходить що студентів не тільки змусили пройти "зайві" 16 км, а ще й вину скинули на водіїв, які були вимушені слухати скарги і звинувачення від вимучених студентів. Ну а на завершення, повернемось до нашого інструктора, який прийшов ввечері в імпровізований лагерь-стоянку раніше ніж частина студентів, тобто частину з них він залишив на проміжку дороги в 5 км за умови того, що на вулиці вже була дев'ята година, видимість обмежена - а ліхтариків у них відповідно не було... Ну професіоналізм, що тут сказати )).

С повагою Журналіст з висоти 2061 м...
avatar
2 alex_speleoclub \ IP: 92.113.34.10 • 07:45, 21.09.15
Ну да, комусь дещо міщало мабудь підійматись, щодо автобусів- не винні ні водії ні інструктори, якщо важка дорога- то ніхто автобус убивати там не буде, так як назад потім одна з груп може не повернутись, а ночувати у зламаному автобусі
Щодо інструктора- я думаю ти б так же не зміг услідити за такою кількістю людей
А що б там не було- головне що всі повернулись живі і здорові, а інше вже не на стільки важливо
Хоч я й не був там, але організаторам низький уклін, вони молодці, ідея чудова, втілення також прекрасне
avatar
3 oresztkohut \ IP: 37.53.205.100 • 10:43, 21.09.15
Цікав було б мені поговорити віч-на-віч… Але, чиварто свій час нерви витрачати на це….
1.      Натовп,це ви самі, від вас залежить чи ви проста біомаса, чи організована група, чи
вибачте, «стадо баранів»… Варто задуматись…
2.      Просебе, це не перший підйом на Говерлу і далеко не останній… Стосовно, чомусь
СРЗО та ОДА довіряє мені вже 5 рік поспіль традиційний, щорічний підйом
студентів до Дня Конституції… Відкриті походи, започатковані мною вже другий
сезон проходять на ура…
3.      Якщо дотримувативсі норми при такій масі людей, то б цей похід закінчився мабуть тоді, коли ми
вернулись в Ужгород… Відповідно таку масу людей, де різний рівень фізичної підготовки,
інвентар, ставлення до самого походу, треба тягнути… Це специфічний підйом, де
є певні обмеження, обставини, де діють інші правила, всупереч стандартам…
4.      Щераз наголошую, підйом мав розпочатись від спортивної бази «Заросляк», або у
гіршому випадку від другого моста… А ваші любимі водії, навіть перші 4 км до «14»
або форельне господарство відмовлялись під’їхати… А там дорога нормальна, без
підйомів. Стосовно них: вони відмовились слухати власників, директорів своїх та
працівників НПП… Притому, що на День Прапора на Заросляк виїжджали навіть двоповерхові
автобуси… Навіть коли ми підійшли до спортбази, там стояло два автобуса, і один
з них «Мерс»… Тобто виїхати можна… А минулого року ці ж самі автобуси без
проблем піднялись до підніжжя. Так що все таки переадресуйте свої претензії до
водіїв та власників транспортних засобів.
5.      Стосовноповернення, останнім, хто прийшли до КП НПП, це були Ростислав Головчанський (голова
профкому) та Ігорь Радомисельский, замикаючий! Щодо ліхтарів, при відсутності
вищезгаданих обставин ми б обішлись без них… А так звісно, було б добре мати їх
при собі. Може нам і ліхтарників для Вас встановити і дорогу зроби??? J
6.      Професіоналізм.Бачу шановний/на ваш професіоналізм набирає оберті та ви не погано розвиваєтесь…
Ваша подача інформації буде дуже цікава для любителів жовтої преси та «сенсаційних
фактів та розслідувань». Так тримати. Питання щодо вашого майбутнього вже
вирішилось… Подавати факти тільки з однієї сторони не знаючи всі факти та
обставини, це професіоналізм? Раджу почитати посібники, займатись свою справою,
розвиватись та не сувати свій ніс, туди куди не треба…
П. С.: Вам стидно за Ваш коментар, що ви
скрили своє ім’я? 
З повагою,
Орест Когут
avatar
4 Zhurnalist228 \ IP: 37.52.142.31 • 13:43, 21.09.15
Давайте пройдемся по пунктам, як-то кажуть:
1. Впринципі, шановний ви просто дотримались попередніх позицій, тобто " все у мене добре - ніхто
не жалувався", "Віч-на-віч" - багато хто хотів з вами поговорити в
такому форматі, проте нажаль формування колони і темпу не дозволяло
зробити це кожному бажаючому.
Стосовно все тої ж "біомаси", своїм твердженням ви заперечуєте потребу в інструкторі, можна взяти просто
гіда, адже за вашими словами все зав'язується на самоорганізації))
Доречі, за "правилами" в таких походах на 50 чоловік повинно припадати
не менше 1 інструктора, себто 8 на 400 чоловік, а також декілька
медиків... яких там взагалі не спостерігалось. А якщо ви себе
позиціонуєте як "професіонала" з досвідом, то повинні були наголосити на
цьому, проте кого це цікавить )).
2. Якщо данний похід відноситься до категорії "на ура", то варто придивитися до роботи колег з тої ж
Чехії, Словаччини, де організація подібних заходів і дотримання правил
достойні поваги. "Кількість підйомів на Говерлу", до початку
міроприємства власне, спитав поради у людини яка була на цій  висоті
десятки разів, з кількох варіантів підйомів і отримав цікаву відповідь -
обраний маршрут не найкращий варіант для підйому в маштабі 400 чоловік,
більш зручною альтернативою було б підняття з Рахову, тому досвід
отриманий в підйомі з десятком - сотнею людей не завжди справедливий
відносно чотирьох сотень, що власне доводять інциденти з підвернутими
ногами і ужкодженими колінами. Доповненням цього твердження є влучний
коментар alex_speleoclub : "А що б там не було- головне що всі повернулись живі і здорові, а інше вже
не на стільки важливо ", і дійсно адже з такими розкладами могло трапитись будь-що.
3. "Відповідно таку масу людей, де різний рівень фізичної підготовки,
інвентар, ставлення до самого походу, треба тягнути…". Впринципі
справедливе твердження, але його дотримання руйнується уже на шляху до
підніжжя, оскільки темп задавали ви шановний, і якщо раніше проходити
цей шлях з такою кількістю людей вам не доводилось, бо підкидували
автобуси ,це ще не означає що він не виснажує людей яких ви ведете,
особливо при досить швидкому темпі. Отже тут присутнє ігнорування
диференціації за рівнем фізичної підготовки. Темп впринципі можна
пояснити прагненням до економії часу, але тут виникає знову ж таки
питання, чому ми стояли 2 години біля автобусів, а згодом повинні були
компенсувати це власними силами ? Не змогли домовитись з водіями? -
буває, варто було б одразу йти пішки це б дозволило знизити темп і тим
самим заощадити сили.
avatar
5 Zhurnalist228 \ IP: 37.52.142.31 • 13:45, 21.09.15
4. Після прибуття до КПП у мене було близько години вільного часу, адже колона була розтягнута і кожен добирався на
залишках сил. І я вирішив поспілкуватися з водіями, без попереднього
осуду як інші вимучені люди. По-перше за їхніми словами контракт про
пасажирські перевезення було заключено з умовою того, що фінальною
точкою їх доставки була КПП в останньому населеному пункті, точну назву
якого не запам'ятав, за що вибачаюсь. Мені пропонували продемонструвати
за потреби даний документ, тому сумніваюсь що вони брехали стосовно
цього. "Притому, що на День Прапора на Заросляк
виїжджали навіть двоповерхові автобуси… Навіть коли ми підійшли до
спортбази, там стояло два автобуса, і один з них «Мерс»… Тобто виїхати
можна…" Доволі цікаве твердження, розберемо його по частинам. Стосовно
різновиду транспорту, тут все залежало від місткості і кліренса, (думаю
всі знають що це) наприклад "Ікарус" без сумніву міг доїхати туди і
назад, а ось "Неоплану" з його низьким по європейськи дорожнім кліренсом
навряд чи. Тому згодом від частини "організаторів" які були з нами на
той момент прозвучала ідея, "давайте тоді поїдемо тільки на Ікарусах" -
враховуючи що їх було всього 4, а придатних для підйому 3 - оскільки
один з них мав неполадки з гальмівними колодками, що виключало можливсть
його використання в апріорі. Тепер досить просто уявити позапланові
витрати пального і можливий ризик 2-3 рейсів такого переповненого понад
норму каравану. Мало хто з людей із здоровим глуздом погодиться
ризикувати технікою за яку відповідає, а тим паче за життя пасажирів.
Розглянемо ідею з іншого боку навіть якщо вони погодилися, але без
перевантаження (виключно власні 50 пасажирів) і тільки 1 рейсом, що
логічно як частковий компроміс, то частина людей змушена йти пішки - а
це вже дискримінація, що знову ж таки не варіант.
"А минулого року ці ж самі автобуси без проблем піднялись до підніжжя." - про це також розповідали, щоправда у формі гіркого досвіду, який
надовго переконав їх туди не підніматися, детально переказувати
розповідь не буду, по-перше це займе багато часу, а по-друге більш ніж
впевнений що будучи переконаним у своїй правоті ви просто проігноруєте
цей текст.
5. На той час ( а це було близько 21:30 ), мало хто хотів з'ясовувати  конкретно хто прийшов першим, а хто останнім, всі чекали
повного завантаження автобусів і хотіли відправитися якомога скоріше.
Якщо вважати що ваше твердження справедливе, стовно замикаючих, адже на
100% стверджувати що їх там небуло неможливо, то як ви прокоментуєте той
факт, що перші люди з умовного "загону" дійшли/доїхали близько 20:40, а
останні близько 22:00, при тому що ви дістались до лагерю не в голові
колони а приблизно в середині? Це був бунт серед студентів, чи просто
ігнорування формування строю?
avatar
6 Zhurnalist228 \ IP: 37.52.142.31 • 13:46, 21.09.15
6. Сприйматиму це як комплімент, за що вдячний. Але є декілька поправок, зокрема:
    1)"Подавати факти тільки з однієї сторони не знаючи всі факти та обставини, це         професіоналізм? " - Факти подані з боку учасника і очевидця, який витратив свій час         незважаючи на втомленість аби провести  розгляд ситуації з нейтрального погляду,         стосовно критичного ставлення -воно було сформовано на основі висновків вище         написаного а не стереотипно, якщо ви володіли ширшим спектром інформації " з іншої         сторони" і неподілились нею з студентами - це ваша справа, в цьому своєї провини не         бачу, всі хто  хотіли поділитись інформацією, поділились нею -         зокрема         ненавистні вами водії.
    2) "Ваша подача інформації буде дуже цікава для любителів жовтої преси та         «сенсаційних фактів та розслідувань». "Без диму вогню не буває", дякую  за цікаву           пригоду, яка стала основою цього маленького опису.
    3)"Раджу почитати посібники, займатись свою справою, розвиватись та не сувати свій ніс,        туди куди не треба…" Моя справа - коректно і стисло виражати думку соціуму, зокрема        тих його індивідів які за відсутності вмінь, знань, чи можливості не можуть висловити її        самостійно. В цьому плані я всеціло впорався з своїм завданням, тому не варто               ображати мене, чи мою професію у завульованій формі, аргументована критика         стосовно  компетентності радо сприймається, проте нажаль тут я її не побачив.    
    4) "П. С.: Вам стидно за Ваш коментар, що ви скрили своє ім’я?"
        Сором людина відчуває з багатьох причин, але правда не одна з них. Істина - немає         імені але має зміст. Якби ви на 100% впевнені у власній правоті , не спирались в         суперечці на досвід і репутаціюігноруючи реальність подій, аргументовано         розкритикували б написане мною - я б визнав свою неправоту, але наразі ви просто         чіпляєтесь за неважливі деталі намагаючись мене скомпрометувати.

P.S. Якщо в написаному мною ви вбачаєте якусь собисту образу - приношу свої
вибачення, це ваша думка і ваш погляд, не моя, я собі подібних цілей не
ставив. Дякую за відповідь,
особисто вашу думку я почув і прийняв до уваги. Чи вплинула вона на мою? Напевне ні, тому подальше спілкування чи
суперечку, хто як це бачить, в подібному односторонньому форматі
продовжувати не бачу сенсу, без рівносильних аргументів вона немає
змісту.
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики