| Головна » Усі публікації » Дозвілля |
Студенти УжНУ поклали і свої "Три крапки" у літературному просторі краю
В одному із ужгородських кафе-барів пройшов літературний вечір «Три крапки». Його своєрідною родзинкою стало те, що вперше у межах одного заходу об’єдналися цілих три літературно-мистецьких гурти – «Біла ворона» (м. Ужгород), «Атмосфера» (м. Мукачево) та «HERBST» (м. Ужгород) – останні якраз і стали ініціаторами літературних читань.
Організатори зазначили, що назва заходу була обрана не випадково – молоді таланти зібралися для того, щоб своєю творчістю, втіленою в музиці, віршах та прозі, донести все те, що в будні залишається замовчаним за трьома крапками поглядів та розмов. Цього разу (на відміну від попереднього літературного вечору, організованого «HERBST», що відбувся у ПАДІЮНі) публіку вирішили зібрати саме у кафе – аби створити більш сприятливу атмосферу і затишок. Отож, розкривали свої «три крапки» 8 поетів та прозаїків, серед яких були і наші студенти: Аліна Ганько (Кориця), Женя Неживий, Віктор Опаленик, Ксенія Горовенко, Евеліна Іванчо, Віталій Попович, Анжеліка Бляшко та Йосип Вільшанський), а також троє музикантів (Сергій Паллаг, Стас Гребінець та Олександра Янкович). Молодим митцям вдалося зібрати велику аудиторію – охочих послухати літературні твори було стільки, що люди, не вміщаючись за столиками, сідали просто на підлозі. Найбурхливіші овації отримав прозовий твір Віктора Опаленика (псевдонім – Вік Фогель), студента кафедри туризму УжНУ, «Мальчик, который не умел делить на два» - про внутрішній світ кожного з нас, який ми ділимо між дорогими нам людьми. Прочитати твір можна тут. У нашому місті відбувається чимало мистецьких вечорів, на яких відкривається багато нових талантів. Тож якщо вам нічим зайнятися у вихідні – завітайте на один із таких заходів. Стежте за анонсами! 
P.S. Особисто мене надзвичайно вразив вірш Аліни Ганько, нашої студентки юрфаку (відомої також за псевдонімом Кориця) «До висоТИ». Можливо, і у вас піде мороз шкірою.
Я питаю, хто ти, той, що кидає мене, сухопутну, на глибину, чиї води роблять мене голою перед очима майбутніх днів, той, хто трясе під ногами землю, не дає збудувати стіну, чиє повітря змушує дихати, задихатись, зриватись на спів? Я кричу голосніше, то де є ти, чому ніколи, як падаю, не знаходиш мені руки, але даєш такий рівень напруги, що плавить мені дроти, нащо даєш любов, що не вмістити в слова і ще гірше, як навпаки? Ну, давай я спробую пошепки: може розкажеш, для чого ж ти створив мене сильною, без жодних видимих тріщин, ран, ненадійних бракових місць, а потім він приходить, кладе голову на плече й нема сили просто піти? Як поцілунок в подряпину від минулого, ніби в дитинстві, від якого зникав весь біль і злість. Поцілунок від тебе.
Ірина Левіна,
студентка відділення журналістики |
|
 Дозвілля |
 30.07.13 |
 VIP |
 975 |
 0.0/0
|
|
| Теги: |
Схожі публікації:
|
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
 0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Матеріали близьких рубрик
Партнери
