Театральне мистецтво включає кілька стадій взаємодії людей – драматурга, режисера, акторів… і глядачів. 18 травня студенти філологічного факультету спільно з греко-католицькими семінаристами долучилися до творення театрального мистецтва: до 201-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка молодь побувала на показі вистави «У нашім раї на землі» (режисер – Олександр Куцик) у Закарпатському академічному обласному театрі ляльок «Бавка».

На годину студенти поринули у світ символів за мотивами творів Шевченка. За допомогою архетипних образів лелеки, сонця, зорі, місяця, вишневого цвіту, сім’ї та інших автори вистави передали чи не весь спектр особливостей національної ментальності. Заповітними уривками із віршів Шевченка не можна було не достукатися до сердець глядачів.

Після вистави режисер Олександр Куцик прокоментував: «200 років треба було, щоб дух Шевченка повернувся в Україну і підняв людей на Майдан. Це справді символічно. Саме це дало поштовх до постановки, – каже її автор. – Це не традиційна драматургія: все побудовано на асоціаціях, які мають вплинути на сприйняття глядача». Олександр Куцик вважає, що людина завжди буде переживати жагу до волі, особливо це стосується українців.

Декан філологічного факультету Галина Шумицька після вистави подякувала творцям, організаторам дійства й поділилася враженнями від споглядання: «Кажуть, що тепер Меркурій у ретрограді й це має якийсь особливий вплив на землян. Щойно ми справді ніби різко сповільнили рух, із метушливого світу потрапили в інший – повільніший, спокійніший.

Таке враження, ніби починаємо обертатися в іншому напрямку, сприймати світ щирих дитячих вражень, емоцій, як у виставі. Відчуваємо, що все можливе. Переконуємося, що слова Шевченка непідвладні дії часу, як вічні й людські емоції від сприйняття мистецтва».

Отець Михайло, який прийшов разом із семінаристами, зізнається: вкотре переконався, що слово здатне творити чудеса, бо має велику силу. Тому закликав завжди говорити правдиво і від душі.

Іванка Когутич